Цього дня (дата за старим стилем: 22 січня) відзначаються іменини Тимофія — на згадку про святого Тимофія, учня апостола Павла і першого єпископа Ефеса. За переказами, наприкінці 1 століття він прийняв мученицьку смерть від рук язичників. У 4 столітті мощі святого Тимофія були перенесені до Константинополя.
Своє народне прізвисько Тимофій отримав за те, що день його поминання вважається серединою зими («Тимофей збиває зимовий ріг», — говорили на Русі). Незважаючи на те, що половина зимового часу залишилася за плечима, не варто було розслаблятися. Адже не випадково на честь цього святого на Русі вигадали особливе поняття — тимофіївські морози; вважалося, що саме з Тимофєєва дня починалися найжорстокіші завірюхи та хуртовини.
Про морози складали приказки, наприклад такі: «Тимофіївський мороз півзиму з собою забрав»; «Афанасій-мороз морозить ніс, а ти постривай — Тимофія дощі». З ними було пов'язано і кілька прикмет: якщо в мороз «потіють» шибки — це до потепління; якщо по склу біжать візерунки – холоди триватимуть ще довго. Також дивилися на небо: якщо видно сонце, то весна буде рання. Натомість снігопад на Тимофія обіцяв добрий урожай зернових.
Пасічники цього дня спостерігали за бджолами — точніше, прислухалися до звуків із омшаника. Якщо комахи дзижчали ледве чутно — це означало, що все йде добре; якщо ж гудіння було неспокійним — щось із бджолиною родиною не гаразд.
Цього дня, як і в інші дні-півзимники, перевіряли засіки. Важливо, щоб зерна, овочів та корми для худоби вистачило до врожаю. Якщо господарі бачили, що запаси мізерні, доводилося економити. З цього приводу казали: «Навесні мужику важче — хліб по засіках меліє».
А от дівчата-рукоділки цього дня веселилися — каталися з гірок на денцях, на яких пряли льон та шерсть. При цьому дивилися: хто далі прокотиться — у того в господарстві й льон уродиться.