Після перегляду чудового фільму з Дженіфер Лопес “Давайте потанцюємо” так і хочеться взяти балетки і помчати в студію – відпрацьовувати численні па з Річардом Гіром, хоч і старіючим, але дуже імпозантним. І ось тут виникає проблема № 1 – Річард Гір далеко, а схожого на нього індивіда, який бажає негайно зайнятися танцями, знайти не так просто. Звичайно, можна піти на танці однією, але проблема залишається проблемою, і дуже часто кількість партнерок у групах парного танцю значно переважує кількість партнерів.
Якщо є бажання, відпрацьовувати рухи можна і з дівчатами, але через деякий час виникає проблема № 2: навчитися танцювати – велике досягнення, а досягненнями, як правило, хочеться пишатися і демонструвати їх. «Ну і де тепер я показуватиму своє вміння танцювати вальс?» На корпоративній вечірці часто виникає проблема №1 – відсутність відповідного партнера, бали влаштовуються вкрай рідко… що робити?
Саме з такими проблемами набагато легше справляються ті, хто танцює соціальні танці. Як відомо з самої назви, соціальний танець створений як заради мистецтва – це ще й відмінний засіб спілкування для людей. Основні соціальні танці – це сальса, хастл та свінг (не лякайтеся, під цю музику танцюють бугі-вуги та лінді-хоп).
Соціальний танець відрізняється, наприклад, від бального тим, що в ньому немає суворої, раз і назавжди завченої послідовності рухів. Навпаки, від танцюристів очікується та всіляко вітається здатність до імпровізації. Адже танець – це вираз почуттів, нема чого заганяти їх у якусь певну схему. Крім здібності до польоту душі та імпровізації важливий основний крок, який для кожного танцю свій, і повинен бути відомий танцюючим, щоб вони могли чітко та синхронно робити рухи.
Оскільки точної схеми немає, а танцюють двоє, першому плані виходить така важлива річ, як ведення. Інструктори з танців готові писати про це цілі поеми – партнер, який продумує танець, відповідає тепер не тільки за себе, а й за свою партнерку, за красу її рухів – він веде її. Природно, цьому треба навчитися – необхідно вміти показати партнерці, чого ти від неї чекаєш, але зробити це не тільки чітко, щоб вона зрозуміла, але і красиво, ніжно, не смикаючи її за руки і не викручуючи їх, не штовхаючи її по всьому майданчику, не стискаючи ведмежої хват танцювати самому – партнер, що стоїть на місці, і літаюча навколо нього партнерка – досить кумедне видовище.
У партнерок, здавалося б, завдання набагато простіше – слухати партнера, але й це часом нелегко – звикнути робити не тільки те, чого хочеш, а слідувати чужим бажанням.
Прийти до соціальних танців легко – зараз дуже багато студій, які спеціалізуються саме на цьому напрямі. Як правило, для того, щоб ходити на тренування, свій партнер чи партнерка не потрібні, оскільки під час занять пари постійно змінюються – вам необхідно навчитися танцювати з будь-яким партнером.
А тепер про найприємніше – навіщо ми всьому цьому навчалися. По кожному напрямку танцю регулярно влаштовуються дискотеки, які докорінно відрізняються від звичайних танцюрок тим, що більшість туди приходить саме потанцювати – показати себе, подивитися на інших, отримати задоволення від танцю, і, звичайно, поспілкуватися з іншими танцями. Бажаючим просто напитися і причепити до протилежної статі там не місце.
На дискотеці можна навчитися чогось нового, можна знайти відповідного партнера і взяти участь у конкурсах, які теж проводяться регулярно. Конкурси серйозні, справжнісінькі – з костюмами, призами та глядачами. Якщо є бажання показати себе, то все у ваших руках.
Всім рекомендую навчитися танцювати – підберіть стиль та музику, які подобаються особисто вам і вперед – відпрацьовувати рухи, імпровізувати, висловлювати себе, спілкуватися та танцювати, танцювати, танцювати…