Згадую цей розіграш і думаю, що зараз би, звичайно, так не вчинила, а тоді мені було 19 і «троянди червоні цвіли». Це зараз я розумію, що кожен розіграш має бути м'яким і добрим, нести позитив та творення. А той давній розіграш був жорстоким та нещадним. Юнацький максималізм.
Було це досить давно. Славний час соціалізму… Порожні полиці у магазинах, забиті холодильники в обивателів. Веселий час. Молодість…
У нашій компанії було кілька пар. Багато хто вже одружився, хтось ще тільки зустрічався… Охи-зітхання, вечірки, музика… Поцілунки при місяці… І всі щасливі! Окрім одного. Звали його Сашко Савін. Ніколи не забуду це ім'я. Савін був колекціонер за духом. Він колекціонував… – увага! – жінок. Призначає побачення, зводить у кіно, візьме обов'язково фотографію, покладе в ліжко, і… все… Фотографія урочисто, прилюдно поміщається в альбом і починається докладна розповідь про всі принади його чергової «жертви». Усьому курсу.
Зачаровував він пані віртуозно. Великий майстер. І нехитро – гренадерського зростання, неперевершений у своїх манерах. Але… Одноразовий чоловік. Скільки дівочих доль розбив, скільки сімей зруйнував. Альбом пух на очах. Із цим треба було щось робити. Маленька примітка – Савін навчався з нашими коханими на останньому курсі військового училища. За такої голлівудської зовнішності та ще й у формі – хто ж встоїть? Отже, наша думка працювала довго, але, як усе геніальне, лежала на поверхні! Розробляли план ретельно.
У ніч із 31 березня на 1 квітня всі дівчата нашої компанії зібралися біля телефону, я набрала повітря і зателефонувала твердим, казенним голосом черговому військовому училищу: «Терміново запросіть курсанта Савіна, це вам із пологового будинку дзвонять. У нього син народився!».
Добре, що чергував 1 курс – чергового довго вмовляти не довелося, він просто зірвався з місця. Гуртожиток був досить далеко – бігти через плац! Але хлопчик помчав, адже така подія!
Мої подруги давилися від сміху, чим, звичайно, не сприяли моїй серйозності. Розпочавши цей розіграш, ми навряд чи розуміли, чим усе це може закінчитися. Молодо-зелено.
Пройшло хвилин 15, до телефону, захекавшись, нічого не розуміючи спросоння, підлетів Савін: “Алло!!!” – «Вас турбують із пологового будинку. Ваша дружина народила сина. 3600, 52 см. Вітаємо!» – «Дякую…» І мовчить… «Тату, Ви що – не раді?» – «А 3600 – це багато чи мало?» Ну, нічого іншого не придумав запитати… «Це норма! Що ж ви не запитаєте, як почувається Ваша дружина?» – «Я краще спитаю – як її звуть?» – «ЩО??? Ви Савін? – «ТАК…» – «Ваша дружина Наталія Савіна?» – “Наталя?”. Ім'я було вигадано на ходу. Ну за такої кількості в колекції, думаю, потрапили точно в ціль! Він спочатку розгубився… Потім почав прислухатися до мого голосу… Чесно кажучи, сміх із мене просто фонтаном бив, я його назад, але все марно… Савін прийшов до тями і видав: «Жанно, це ти??? Я тебе вб'ю! – «Саша, з 1 квітня!» Глибоке зітхання полегшення: «СПА-СІ-БОО-ГО!!!!». Але це був лише верх айсбергу.
У цей самий час, поки ми з ним «мило» розмовляли по телефону, в його кімнаті були перебуджені всі – черговий увімкнув світло і почав шукати Савіна, голосно позначивши мету дзвінка. Звичайно, ніхто не спав, всі чекали його повернення. Савін прийшов злий і веселий водночас. Але оскільки він був вічним Іванком на курсі, всі почали над ним кепкувати і співати мені дифірамби. Ніч вдалася!
Хлопці жартували, але за їх визнанням, у його шкурі міг і боявся опинитися КОЖНИЙ. Майже з кожним можна було провести такий розіграш.
Така чоловіча природа!
Вранці на побудові генерал наприкінці оголосив: «І всі ми маємо привітати курсанта Савіна з народженням сина! Батьківщині потрібні солдати. Так тримати!»… Мабуть, черговий доповів про нічні події… Савін зробив крок уперед: «Дякую, товаришу генерале! Служу РАДЯНСЬКОМУ СПІЛКУ!». Весь курс так і пирснув.
Буквально в травні того ж року Савін потрапив у мережі великої блондинки, вольової, бойової, набагато старшої за нього. Вона так узяла його в обіг, що у бідолашного Савина голова не поверталася вже на жодну спідницю. Вона зібрала всіх нас та ритуально спалила його колекційний альбом. Почалося у Савіна сімейне життя. За все у житті треба платити.
Чоловіки, будьте пильні! І з 1 квітня всіх!