Щороку 3 лютого, починаючи з 2016 року, у низці країн відзначається День жінки-лікаря – на честь представниць прекрасної половини людства, які працюють у медичній сфері.
Не секрет, що сама професія лікаря – одна з найдавніших і найшанованіших на планеті. І на зорі самого людства, і сьогодні вона потрібна буквально скрізь. Кожен із нас хоча б раз у житті звертався до лікаря за допомогою та лікуванням. При цьому мало хто в сучасному світі замислюється про те – кого більше в лікарській практиці – чоловіків чи жінок. До речі, у різних країнах ці цифри різняться. Проте офіційно до медичної практики жінки «були допущені» відносно недавно.
Ще в середині 19 століття жінки не мали права голосувати на виборах, не могли навчатися у вищих навчальних закладах та здобувати професійну освіту, у тому числі й у сфері медицини. Ситуацію змінила Елізабет Блеквелл (Elizabeth Blackwell, 1821-1910). Англійка з народження, вона жила в Нью-Йорку, де разом із сестрами організувала інтернат для дівчаток, але мріяла стати лікарем. Вона довгий час вивчала медицину приватним порядком, адже жоден американський ВНЗ на той час дівчат не приймав. Винятком став лише Женевський медичний коледж, адміністрація якого запропонувала студентам проголосувати, чи варто приймати дівчину на навчання чи ні. Студенти, вирішивши, що це розіграш, проголосували за. Елізабет була найкращою на своєму курсі, на відмінно закінчила навчальний заклад і, незважаючи на всі перепони, отримала диплом, магістерський ступінь і почала практикувати. Вона навіть зуміла організувати в Нью-Йорку лікарню для жінок, а згодом і медичні курси при ній, а потім і Лондонську медичну школу, теж для жінок.
Тому Елізабет Блеквелл вважається першою в історії жінкою-лікарем та засновницею руху за право жінок на роботу в медичній сфері. А день її народження – 3 лютого 1821 року – став приводом для започаткування сьогоднішнього свята.
У Росії першою жінкою-лікарем вважається Надія Прокопівна Суслова, яка також відстояла право на отримання диплома лікаря у період, коли двері університетів були зачинені для жінок. У 1862 року професора Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії, передусім І.М. Сєченов та С.П. Боткін, дозволили трьом жінкам, у тому числі Сусловій, відвідувати їх лекції як вільні слухачки. Але незабаром після того, як царський уряд заборонив усім жінкам відвідувати будь-які лекції, Надія поїхала до Швейцарії і вступила до Цюріхського університету, який закінчила в 1867 році і стала працювати доктором. Цей успіх надихнув багатьох російських жінок. Вже до 1913 року кількість російських жінок-лікарів перевищила дві тисячі людей.
У світовій історії можна назвати ще чимало жіночих імен, хто зробив неоціненний внесок у розвиток медицини. Це і Марія Кюрі, чиї роботи з радіації призвели до розробки методів лікування раку; та Флоренс Найтінгейл, яка під час Кримської війни (1853-1856) організувала першу у світі службу сестер милосердя; і Розалінд Франклін – англійський біофізик, багато зробила пояснення структури ДНК; та Вірджинія Апгар – американський лікар-анестезіолог в акушерстві, творець шкали Апгар, за якою оцінюють здоров'я новонародженої дитини; і Магдалина Покровська – радянський бактеріолог, творець першої у світі ефективної протичумної вакцини; і… Цей список можна продовжувати ще довго.
І хоча історично в медицині домінували чоловіки, а жінкам доводилося «підкорювати вершини» на шляху до заповітного диплома лікаря, але нині таке явище, як жінка-лікар, вважається нормою і ні в кого не викликає сумнівів чи питань. Усі орієнтуються на професіоналізм та досвід лікаря. Так, згідно з дослідженням учених з Університету Монреаля, якість медичної допомоги, яку надають лікарі-жінки, вища, ніж у їхніх колег чоловічої статі. А в Росії, наприклад, жінок, які займаються лікарською практикою вдвічі більше, ніж чоловіків.
Адже більшість жінок-лікарів мають не тільки високий професіоналізм у медичній сфері, але вони також більш чуйні та відкриті для спілкування з пацієнтами. Праця лікарів взагалі неоціненна, особливо в останні роки у зв'язку з тяжкими хворобами та епідеміями, і тим більше, коли вона лежить на тендітних жіночих плечах.
Тому сьогодні – ще одна нагода привітати всіх представниць прекрасної статі, які працюють у медицині, з їхнім професійним святом, хай і не офіційним.