Зараз багато хто забув, а хтось і не знав ніколи, що Масляна — не просто зустріч весни. Раніше на Русі Масляна називалася Комоїдицею, знаменуючи настання весняного рівнодення, яке в сучасному календарі припадає на 20 або 21 березня. У давній язичницькій традиції це було одне з чотирьох головних свят року і одне з найдавніших. По суті це землеробський Новий рік.
Окрім зустрічі Весни та святкування початку Нового року, цього дня також вшановували слов'янського Ведмежого бога. Існує думка, що в давнину ведмедя слов'яни іменували Ком (і звідси приказка — «перший млинець комам», тобто ведмедям). Тому рано-вранці, до сніданку, з піснями, танцями і примовками жителі села несли в ліс Ведмежому богу «млинці» (спечені до свята млинці) і розкладали їх на пеньках. А вже після починалися бенкети та широкі гуляння.
Комоїдицю чекали, до неї ретельно готувалися: заливали для катання круті схили берегів, будували високі крижані та снігові гори, фортеці, містечка. Вважалося обов'язковим сходити перед останніми днями свята в лазню, щоб змити все погане, що було минулого року. Працювати цими днями заборонялося.
На льоду озер та річок штурмували снігові містечка, в яких ховалося опудало Марени під захистом ряжених. Там же влаштовували люті кулачні бої, на які збігалися мужики різного віку та з різних сіл. Билися всерйоз, вважаючи, що пролита кров стане доброю жертвою майбутньому врожаю.
В останній день святкових гулянь переважно чинили обрядові дійства, проводжаючи зиму. Спалювали насаджене на жердину опудало Марени, на яке нав'язували «наузи» — старі, що відслужили своє Обереги або просто старе ганчір'я з наговором, щоб спалити на вогні обрядового багаття все погане і віджило.
Відразу після свята починалися важкі будні, люди приймалися за сільгоспроботи, які тривали всю теплу пору року.