Справді, за останнє століття кількість катаклізмів збільшилася майже у 20 разів. Ще на початку ХХ століття у всьому світі за рік відбувалося не більше десятка природних чи техногенних катастроф, у середині століття їх було вже близько 50, а сьогодні за рік трапляється понад 200 подібних подій. За минуле століття від стихійних лих на планеті загинуло близько 8 мільярдів людей, такі втрати можна порівняти хіба що з втратами під час воєн.
Не слід забувати і про матеріальний бік питання. Цунамі, повені та урагани завдають серйозної шкоди економіці планети. Відомі навіть випадки, коли завдані збитки перевищували річний бюджет країни. Щось схоже сталося у Нікарагуа у 1927 році. Тоді землетрус завдав збитків, які за підрахунками перевищували вартість усієї продукції, виробленої в цій країні, на 209%.
Напевно, найголовнішою причиною зростання кількості природних катастроф є неухильне збільшення людської популяції . Щорічно кількість людей на планеті зростає приблизно на 90 мільйонів. Це змушує нас освоювати нові і нові території для проживання, не завжди придатні для цього. Люди селяться в небезпечних з геологічного погляду місцях, наприклад, на схилах гір чи заплавах річок.
Друга, не менш значуща за важливістю, причина – це глобальна зміна людиною довкілля . Геологічні роботи, вироблені людиною, сьогодні мають тотальний характері і за масштабами їх можна порівняти з природними процесами. Як результат – провали ґрунту, затоплення, підвищення сейсмічної активності певних зон.
Жива природа за останні кілька десятиліть суттєво деградувала . Площа тропічних лісів з кожним роком зменшується на 1%, а на території Європи вже вирубано 50% лісів та осушено 70% боліт, адже ці фактори є ключовими у регуляції поверхневого стоку вод. Тому зовсім не дивно спостерігати за підвищенням кількості повеней у цьому регіоні.
Чимало вже було сказано і про глобальне потепління . Тут сенс у тому, що при підвищенні температури повітря посилюється сила тропічних циклонів, що несуть із собою урагани та зливи.
Однак людство сьогодні навчилося боротися і з цими неприємностями. І якщо раніше зусилля були спрямовані здебільшого на ліквідацію наслідків стихійного лиха, то сьогодні – це передусім попередження катастроф. Адже витрати на прогнозування за своїми обсягами не порівняти із витратами на відновлення. Сьогодні вченими різних країн розробляються так звані карти ризику. Вони можуть відображати ступінь ризику конкретної катастрофи (наприклад, землетрусу або повені) у певному регіоні або комплексно, тобто розглядається можливість різних видів стихійних лих на ширшій території.
І все-таки багато явищ природи поки що непідвладні людині. Ми ще не навчилися керувати землетрусами, виверженнями вулканів та змінами клімату. Не виключено, що незабаром рівень розвитку науки дозволить нам справлятися з більш складними природними катаклізмами.