День Мороза та Снігуроньки – це давнє язичницьке свято. У ці дні зазвичай розповідають казки та легенди про Діда Мороза та про Снігуроньку.
Люди згадували про те, як Снігуронька за забаганням бога кохання Леля покохала людину і тому з приходом Весни не стала відлітати на Північ. Але щойно «яскравий промінь сонця прорізає ранковий туман і падає на Снігуроньку», вона тане, перетворюючись на легку хмарку пари, і виноситься геть.
Цього дня слов'яни вшановували супротивника Перуна — Мороза — іпостась Велеса. Можна сміливо сказати, що Мороз — зимова іпостась Велеса, як і Яр (син Велеса і Диви) — весняна. Мороз був одружений на Сніговій Цариці, дочці Мари та Кощія. У Мороза та Сніжної Цариці була красуня-дочка — Снігуронька.
День Діда Мороза та Снігуроньки був символічним закінченням зими, яка була не просто холодним періодом, а й часом підготовки до нового життєвого циклу, який розпочинався з настанням весни. В цей час проводилися обряди шанування духів зими для залучення удачі в новому році, влаштовувалися веселі народні гуляння та забави, щоби «пробудити землю» та призвати весну. Також ліпили сніговиків, помічників Мороза, яких прикрашали стрічками та плодами. А за ними вже йшла підготовка до весни і була не за горами широка і щедра Масляна.
На цей час образи цих персонажів, які складалися протягом століть і поєднують у собі елементи язичницьких і християнських звичаїв, стали головними персонажами новорічних свят. Добрий дід Дід Мороз приносить подарунки дітям на Новий рік, і йому допомагає його онука — Снігуронька.
У наші дні День Діда Мороза та Снігуроньки вважається завершенням новорічних свят та любимо дошкільними та дитячими закладами, де на честь свята проходять конкурси, вистави та інші заходи, присвячені цим добрим зимовим персонажам.