Листи люблять отримувати багато хто. Звичайно, якщо йдеться про дружнє листування, а не розсилки та спам. Є в листах щось таке невимовне, особливо у паперових. Але й електронні послання здатні передати всю гаму емоцій та душевну теплоту.
Згадую себе, відчайдушну любительку листів: майже кожен день чи через день мені надходили листи від друзів по листуванні! А на свята я витягала з поштової скриньки по 5 листів щодня! У мене було понад 20 адресатів, половину з яких я ніколи не бачила, а дізналася через рубрику «Друзі з листування», яка була популярна раніше у друкованих підліткових виданнях. Шкода, з роками листування затихло…
Здавалося б, сучасні технології дозволяють швидко писати та надсилати листи, але якщо проаналізувати уважно листування, то помітиш дивну річ: коли ми писали від руки, писали частіше й більше і відповідали, за рідкісними винятками, одразу. Але сучасний світ диктує свої умови – людина все більше звикає до віртуального життя, коли стираються кордони, коли ніби життя навмисне. Немає відчуття, що відповісти на особистий лист треба відразу, адже людина реально чекає на відповідь!
Нещодавно прочитала книгу «Старець». Це життєпис нашого сучасника, старця Кирила Павлова. Згадала про нього ось чому. Батьку Кирилу йшли листи з усього колишнього Союзу, пачками, і він на все відповідав! Найчастіше сам особисто, іноді, якщо потрібно було писати листівки, просив допомогти. А відповідати коли? Монастирське життя суворе: о 5 ранку служба у храмі, потім послух, увечері служба, потім особисте молитовне правило. Що лишалося? Кілька годин уночі. І він відповідав людям ночами! Як кажуть очевидці, часом до 4 ранку писав, а о 5 вже вставав. А все тому, що любив людей, поважав їх, цінував їхній час і те, що вони чекали…
А чи часто ми зараз надсилаємо поштові листівки до свят? Все частіше обмежуємось дзвінками, а то й SMS. Адже листівка, обрана для вашого адресата, з написаними вами теплими словами, здатна творити чудеса. Можливо, тому у світі високих технологій крокує планетою такий рух, як посткросинг? Мабуть, скучили люди за простими паперовими листівками, теплими словами та людською увагою. Інакше, як пояснити дедалі більшу популярність посткросінгу?
А суть його проста: напиши листівку невідомій тобі людині в будь-яку точку світу, а тобі, своєю чергою, напише інший незнайомець. Цього року я теж наважилася взяти участь і надсилаю листівку невідомій мені дівчині до Латвії. І з нетерпінням чекатиму відповіді!
Напевно, на цьому варто було б закінчити статтю. Але ось подумала: якщо раптом вам є комусь написати листа, подякувати за допомогу чи подарунок, чи реабілітуватися після довгої затримки з відповіддю – зробіть це! Нехай ваша близька і рідна людина в передчутті радості нетерпляче розкриє конверт і відчує приємний шелест паперового листа. Або зрадіє розлогому, дружньому, зовсім не діловому електронному листу.
Ну а якщо вам зовсім нікому написати, візьміть участь у посткросінгу. Думаю, не пошкодуєте!