Оливки збирають з кінця жовтня та весь листопад, залежить від погоди та зрілості оливок. Збір оливок – справа копітка і нелегка.
Спочатку, якщо це необхідно за допомогою серпу та секатора чистимо під деревом від трави та нових пагонів.
Готуємо місце, щоб розстелити сітку. Ось так.
Для збору оливок вручну використовуються такі граблі. Вони не завдають жодної шкоди ні дереву, ні плодам.
Для полегшення праці та підвищення продуктивності з’явилося багато машинок. Але найбезпечніша для дерева така. Вібруючи, машинка струшує оливки з гілок, не пошкоджуючи ні гілки, ні оливки. Працює від акумулятора 12V.
Оливки падають на розстелену сітку. Збираємо їх, струшуючи в одну купу і потім висипаємо в ящик.
І так дерево за деревом. Наприкінці дня — на олійницю.
Приїхали на олійницю. Уздовж стіни стоять ящики з оливками, які чекають свою чергу на віджим.
Зважуємо оливки.
Під цифрою 1 Висипаємо оливки в чан.
2 – Відправляємо на очищення
3 – Усередині відбувається очищення від листочків-гілочок. Очищення йде за принципом пилососа – засмоктують легкі листочки та гілочки, а оливки залишаються на місці.
Далі оливки миються теплою водою.
Потім оливки надходять у цю трубу, де відокремлюють кісточки від оливок.
М’якуш оливок надходить у цей чан,
де вони добре перемелюються.
Добре подрібнена м’якоть оливок надходить у загадкову машину — центрифугу, де відбувається віджимання м’якоті. Видавлюється вся рідина – вода і масло – і відокремлюється одне від одного.
Тут видно, як олія біжить в один бік, а вода в інший.
І ось масло надходить в іншу загадкову машину — сепаратор, де відбувається очищення олії від м’якоті, що залишилася. Для цього масло змішують із чистою водою та відправляють у сепаратор. Вода важча олії, тому вода залишається внизу, а олія піднімається вгору. Воду зливають окремо, а олія потрапляє до нас.
Ось наша олія!
Здавалося б, що все. Олію віджали, можна йти додому. Але ж ми цікаві, правда?! Хочемо знати, куди подівся макуха? кісточки? Чи не пішла макуха на повторний віджимання? Зараз ми побачимо!
Макуха і роздроблені кісточки потрапляють ось сюди і акуратно складаються в ящики.
У цьому агрегаті відбувається роз’єднання макухи та кісточок.
Це роздроблені кісточки вже підсохлі, які є чудовим паливом, адже в них ще є олія! Їх розфасовують та продають для обігріву будинків.
А макуху відвозять на найближчий завод з виготовлення біогазу (так роблять на цій олійниці, деякі олійниці сушать і пресують макуху і продають у брикетах, як паливо).
Як бачите, макуха повторно не віджимається, кісточки теж не обробляються для видобутку з них олії. І саме тому сицилійському виробнику оливкової олії можна довіряти! Якість олії максимально висока!
Добре, олію віджали, що ж буде з нею далі? Далі його поміщають у бочки з нержавіючої сталі, де масло відстоюється. Повинен осісти осад. Адже оливкова олія – це фруктовий сік, і дрібні частинки м’якоті в ньому все одно залишаються, від чого, власне, олія на фото каламутна, а не прозора. Отже, осад утворився, тепер можна розливати по пляшках чи банкам.
Це тара для забудькуватих маслоробів, яку можна купити прямо тут — бляшанки або бідони для транспортування олії.
Давайте заглянемо в підсобне приміщення олійниці, де стоїть величезний нагрівач води. Цю воду використовують для миття оливок та для подальшої їх переробки. У контейнер засипається суха макуха і дроблені кісточки і, при необхідності, надходить у піч, де нагрівається вода.
От і все! Ми побували на олійниці Сан П’єтро сім’ї Санфіліппо.
Тепер ви знаєте, як віджимається оливкова олія. Залишилося приїхати і подивитися на власні очі.
Джерело: http://daypic.ru/production/199862
Источник: zefirka.net