У багатьох музеях є свої приведення. Принаймні так запевняють їхні співробітники, а також відвідувачі. Від одних можна почути історії про незрозумілі явища, від інших, що вони чули чи навіть спостерігали фантомних прибульців на власні очі. Цілком можливо, що привидів спричиняє тиху, трохи загадкову музейну атмосферу, яка сприяє містичному настрою.
30-річному журналісту Бі-Бі-Сі Крісу Сендісу надійшло завдання від редакції: провести фотосесію для сайту компанії у приміщеннях музею Едварда Дженнера – англійського лікаря, який прославився винаходом вакцини проти віспи. Фотограф навіть не припускав, що на знімки потрапить щось незрозуміле.
Про будинок Дженнера, в якому він жив з 1785 по 1823, вже давно ходили дивні чутки. Багато хто говорив, що в ньому живе приведення. Проте журналіст не збирався полювати на містичні сенсації.
Аномальні знімки він зробив на горищі, куди раніше не пускали відвідувачів. На них чітко видно потік світла, що нагадує людську постать, що стоїть у дверях.
На думку директора музею Сари Паркер, на фотографії може бути привид одного з солдатів, які розміщувалися тут у XIX-XX століттях. На стінах збереглося безліч написів та малюнків, зроблених ними. Або, це може бути один із слуг Дженнера. Вона зазначила, що люди люблять вживати метафору «привиди минулого», але легковажно ставитись до таких речей не варто.
У Росії теж багато легенд про «музейні» привиди. Наприклад, співробітники музею-квартири Максима Горького, що у Нижньому Новгороді, всерйоз вважають, що там живе привид покійного письменника. Щоправда, його ніхто не бачив, але вночі можна почути, як хтось тупає сходами. Іноді предмети обстановки та книги самі собою переміщуються до інших місць. Особливо це відбувається з букетом польових квітів, який письменник подарував своїй дружині, Катерині Павлівні Пєшковій.
Нічні сторожа, налякані незрозумілим шумом, часто викликали МНС та ОМОН. Але рятувальні служби не могли знешкодити невидимого порушника спокою.
Найчастіше привид бешкетує у дні різних урочистих заходів, які проводять на честь М. Горького. Нижегородський парапсихолог Едуард Єрмілов вважає, що в ці дні музей відвідує безліч людей, які підживлюють привид спогадами про письменника. Крім того, у музеї багато особистих речей покійного, які зберегли пам'ять про нього. Як зазначив дослідник, не варто боротися з полтергейстом, оскільки він може становити небезпеку для людей. Краще залишити все без змін і упокоритися з появами фантома.
Пітерська Академія мистецтв – це не музей, але все ж таки близький до мистецтва заклад. Академія знаходиться у старій будівлі, збудованій у XVIII столітті. Звичайно, у нього накопичилося досить містичних переказів.
Перший ректор Академії – архітектор Олександр Пилипович Кокорінов. За переказами, одного разу сталася неприємна подія, яка коштувала йому життя. До академії приїхала сама імператриця Катерина ІІ. Перебуваючи у закладі, вона випадково вимазала свою сукню об свіжопофарбовану стіну. Звичайно, вона зробила догану Кокорінову. Той не зміг цього перенести і тієї ж ночі його знайшли повішеним на кроквах під куполом Академії.
Втім, офіційна версія говорила, що Кокорінов помер від водянки. Але історія про його самогубство перетворилася на легенду. Тим більше, що вночі в будівлі справді можна почути дивні шуми.
Серед викладачів Академії був Михайло Іванович Козловський, відомий скульптор. Саме він є автором пам'ятника Суворову, що знаходиться на площі біля Троїцького мосту та скульптури «Самсон, що розриває пащу лева». Скульптор помер у 1802 році, а похований був на Смоленському цвинтарі.
За легендою, в ночі великих повеней, коли вода потрапляє в підвали Академії, можна почути гучний стукіт у її ворота, а потім крик: «Це я – Козловський прийшов зі Смоленського цвинтаря, весь змок у могилі і зледенів. Відчиняйте!».
У 1930-х М. І. Козловського перепоховали в Некрополі майстрів мистецтв в Олександро-Невській лаврі. Але приведення продовжує приходити до Академії мистецтв. Втім, цілком імовірно, що крики й стуки просто здаються нічним сторожам Академії в особливо негоду.