Один із зоомагазинів, де я працював, ділив площу з перукарнею для тварин. Там працювали по черзі дві майстрині, котрі відмінно стригли песиків, уміли порозумітися з ними і чудово контактували з клієнтами. Загалом, прекрасні фахівчині.
Але якось одна з них чи то пішла у відпустку, чи то занедужала, і її замінили іншою, найнятою з боку. З людьми вона розмовляла чемно, а от із псами…
Собак у той салон переважно приводили дрібних, декоративних. Найчастіше навідувалися постійні клієнти, тобто вже склалася своя база лояльних відвідувачів.
Песики зі знайомими грумерами охоче йшли на контакт, а ось цю пані чомусь відразу почали цуратися. І ми, і клієнти подумали, що це через те, що людина незнайома. Всім потрібен час, аби звикнути. Але ми помилялися.
За роботою грумерів ми (працівники зоомагазину) особливо не стежили. Тобто навмисно не дивилися. Помічали побіжно, займаючись своїми справами. До того ж був грудень, відвідувачів було багато як у нас, так і в перукарів.
На щастя, серед нас була дуже пильна колега, яка через декілька змін нової грумерки, сказала, що та щось робить невірно. Ми, в роботі грумера, відверто кажучи, тямили дуже мало. Так, бачили, що песики її бояться, і зокрема це виражалося в тремтінні, яке інколи не минало навіть після завершення всіх маніпуляцій. Але малих песиків часто трясе через незрілість нервової системи, і ми припустили, що, можливо, саме цим і пояснюється їхня дрож.
Пані на них не кричала, не робила різких рухів, але коли за песиками приходили власники, ті так тулилися до них, наче пережили сильний стрес, і ще довго не переставали тремтіти.
Ми вирішили поспостерігати за грумеркою і швидко збагнули, у чому річ. Пані просто не вважала за потрібне вмикати підігрів води в бойлері, коли мила песиків. Можливо, так заощаджувала електрику — невідомо. У будь-якому разі, вона мила їх крижаною водою! Сама при цьому вдягала теплі рукавички під гумові, тож її руки не потерпали.
Скориставшись нагодою, ми відкрутили воду у ванній її кабінету — вода виявилася настільки холодною, що рука терпла вже через декілька секунд. Градусів 5, не більше. Як у крижаній ополонці взимку. І саме такою водою вона мила песиків, вага яких становила лише 2-5 кг!
«Вони ж істоти безмовні, господареві не поскаржаться», — тільки й сказала з гіркотою моя колега.
Ось які муки довелося витримати чотирилапим відвідувачам. І дійсно, вони не могли розповісти й поскаржитися своїм власникам на той жах, якому їх піддавала усміхнена дівчина-грумер.
Після того випадку дівчина швидко зникла (ми все розповіли її колегам). Сподіваюся, жоден з тих песиків не застудився (і не здогадаєшся ж, що винен у цьому грумер). Сказати напевно вже неможливо — всіх відвідувачів не запам'ятаєш. Ймовірно, деякі просто перестали ходити до цього салону, побачивши негативну реакцію своїх песиків на раніше звичні їм процедури.
Ось стільки лиха може наробити тимчасовий працівник. Не розумію, навіщо йти у зоопрофесію, якщо не дуже любиш тварин.
Поділитися