Ви вирішили поїхати за межі міста, навкруги краса, спів пташок, чудова природа. Ви, в стані релаксу, відстібаєте повідок, думаючи «нехай побігає вволю», і ваш пухнастий хуліган із задоволенням тікає в зарості за якимсь вкрай важливим запахом білки або торішнього сендвіча. Проходить хвилина. Дві. Навкруги тиша, повідомляє Ukr.Media.
Всередині починає зростати тривога. І перше, що робить майже кожен з нас (я теж, що гріха таїти) — починає носитися між деревами, наче божевільний, та кричати щосили: «Сірко! Йди сюди!».
Здається розумним? Так, звісно. Але насправді, в цей момент ви власноруч — вірніше, своїм голосом — зводите бар’єр між собою і вашим улюбленцем. І ось чому це абсолютна невдача.
Ліс — це не відкритий простір, тут акустика обертається проти вас. Звісно, у собак чудовий слух, проте в ярах та хащах луна може зіграти злий жарт. Але головна проблема в іншому: коли ви в паніці бігаєте колами, ви перетворюєтесь на випадкову рухому ціль. Ваш гучний топот заглушує його кроки, а ви самі постійно переміщуєтесь. Пес просто не може вчасно зреагувати на ваш сигнал. Спробуйте самостійно знайти друга, який метушиться лісом і кричить з різних місць — це ще той виклик.
Але є ще й психологічний аспект.
Коли собака усвідомлює, що заблукав, він вже відчуває стрес. А тут його улюблений господар починає видавати шалені, перелякані, пронизливі звуки. Для собачого розуму ваш істеричний лемент означає дві речі:
Навіть найвірніший чотирилапий друг в стані сильного стресу переходить в режим виживання та буквально «оглушується». Він ховається під найближчу колоду та боїться навіть поворухнутись. Волонтери розповідають жахливі історії, коли домашні улюбленці сиділи в кущах за три метри від власника, який зірвав голос, і тремтіли, навіть не намагаючись вийти. Чому? Тому що вони просто не впізнавали у цьому шаленому крику свою людину.
То що ж робити, якщо ваш пухнастий шибайголова зник з поля зору?
Перше і найважче — зупинитись. Просто завмерти на місці, де ви бачили собаку в останній раз. Ви повинні стати нерухомим орієнтиром, а не рухомою перешкодою.
Друге — вимкніть сирену. Я розумію, всередині все стискається і хочеться кричати, але кличте його тим же звичайним, спокійним голосом, яким ви кличете його на кухню їсти ковбаску. Зберігайте спокій.
Ще краще — використовувати звуки, які не спотворюються від луни та не передають емоційного забарвлення. Свисток — це взагалі обов’язкова річ для лісу, покладіть його в кишеню. Плескання в долоні також працює. Або чарівний звук шелесту пакетика з кормом — це взагалі як пароль.
А далі — чекайте. У собаки нюх в тисячі разів кращий за наш. Якщо ви не будете бігати, заплутуючи сліди, є велика ймовірність, що він повернеться за своїм запахом до місця, де ви розійшлися. Звісно, просто сидіти склавши руки також не варіант: пес міг погнатись за дичиною на велику відстань. Але якщо пройшло хвилин 15-20, а вашого друга все ще немає — залиште на місці очікування свою річ (куртку, светр) та воду. Це буде пахучий «якір», до якого він зможе прийти, поки ви починаєте поступово обстежувати місцевість.
Бережіть своїх пухнастиків, і нехай ваші прогулянки проходять без таких пригод!
Поділитися
⚡ Пульс читачів
Як ти дієш, коли пухнастий терорист раптово зникає з радарів?
Вже проголосували 1 людина. Долучайтесь до обговорення.
🧘♂️ Дзен і сосиска 📢 Оперна істерика 🤔 Маю свій чіт-код
📊 Карта думок
🧘♂️ Дзен і сосиска 100% 📢 Оперна істерика 0% 🤔 Маю свій чіт-код 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!