У природному світі трапляються вчинки, які можуть здивувати кожного. Наприклад, папуга здатний нещадно знищити малюків свого ж виду, а в іншій ситуації – стати дбайливим прийомним татом. Схоже на захопливу драму? Саме такі дивні прояви вчені з Каліфорнії та Техасу вивчали протягом 27 років, і ось що вони з’ясували.
Результати своїх досліджень, науковці оприлюднили у виданні PNAS.
Хто ці папуги і як за ними спостерігали?
Головними дійовими особами цього дослідження стали горобчині папужки — маленькі зелененькі пташки, які живуть у лісах Південної Америки. З 1988 по 2015 рік на одній із ферм у Венесуелі біологи вели спостереження за тисячами їхніх гнізд.
Спершу вчені були збентежені: вони постійно знаходили в гніздах мертвих малюків, але не могли зрозуміти причини їхньої смерті. Все змінилося, коли вони побачили, як деякі папуги залітають у чужі домівки, а вилітають звідти з плямами крові на дзьобах. Щоб ретельніше дослідити цей феномен, дослідники навіть встановили для птахів понад 2700 штучних домівок із ПВХ-труб і почали уважно стежити за тим, що відбувається всередині.
Причина №1: Боротьба за «нерухомість»
Як з’ясувалося, найчастіше пташенят вбивала пара папуг — самець і самиця, які діяли разом. Після нападу вони просто займали чуже гніздо. Вчені зауважили, що така жорстокість виникала, коли популяція птахів збільшувалася.
Коли вільних місць для гніздування стає обмаль, починається люта боротьба за "житлоплощу". Вбивство чужих малюків і захоплення їхньої домівки стає жорстокою, але дієвою стратегією.
«Не можна сказати, що всі птахи є природженими вбивцями, але прагнення розмножуватися у живих істот надзвичайно сильне. Коли ресурсів не вистачає для всіх, вони шукають альтернативні способи. На жаль, іноді це означає вбивство невинних маленьких пташенят», — пояснює один з авторів дослідження, професор Карл Берг.
Проте історія на цьому не завершується. Вчені помітили, що іноді папуги робили зовсім інше — всиновлювали чужих малюків. Це траплялося в гніздах, де один із батьків помер, а вдова самка знаходила собі нового партнера.
Новий "вітчим" опинявся перед вибором: вбити не рідних йому малюків або піклуватися про них. І, на диво, він робив і те, й інше з однаковою вірогідністю.
У чому ж користь бути "добрим"?
З погляду виживання, турбота про чужих нащадків здається дивною. Навіщо витрачати сили та ресурси на малюків, які не несуть твоїх генів?
Однак вчені знайшли практичну відповідь. Виявляється, самці, які всиновлювали пташенят, отримували величезну перевагу. Вони починали розмножуватися раніше за своїх конкурентів, оскільки їм не потрібно було витрачати час на пошук партнерки та будівництво гнізда.
Отже, такий "добрий" самець отримував справжній приз: і готову сім’ю, і власне житло. Цей "альтруїзм" виявлявся хитрою тактикою, яка дозволяла йому обійти суперників і швидше передати власні гени наступному поколінню.
Поділитися