Хижаки суходолу розбиваються на дві групи: ті, що полюють спільно, та одинокі мисливці із засідки, повідомляє Ukr.Media.
Для нинішніх ссавців такі дві тактики — найбільш дієві.
Фактично всі представники псових спеціалізуються на полюванні за великою дичиною. Щонайменше — більшою за себе.
Сюди зараховуємо всіх: від звичайного сірого вовка та строкатих гієнових псів до динго і їхніх таємничих, майже примарних родичів — новогвінейських співочих псів.
Ці звірі не вирізняються значними габаритами, тому змушені координувати дії, щоб здолати жертву, котра значно більша за них.
Самостійно повалити багатокілограмового рогатого велетня — завдання нереальне, навіть якщо той просто спокійно пережовує траву.
Плямисті гієни, хоч і мають родинні зв’язки з котячими, безцеремонно «позичили» стратегію у своїх давніх конкурентів — псових. Еволюція адаптувала тіло соціальних хижаків до тривалих дистанцій: кінцівки стрункі, кігті не втягуються і притуплені — це забезпечує надійне зчеплення під час тривалої гонитви за жертвою.
Зап’ястя лап зафіксовані, щоб уникнути перевантаження суглобів під час довгого бігу. Передні кінцівки дещо довші за задні.
Соціальні хижаки здебільшого полюють на відкритих територіях. У степах, саванах чи на рівнинах вітер добре розносить аромати, тому в них завжди розвинений нюх — звідси й подовжена морда.
У затінку господарюють майстри маскування та несподіваного кидка. У цьому особливо відзначаються котячі. Великі кішки, якщо бути точним.
Сюди належать і тигр, і леопард, і ягуар, і сніговий барс із пумою.
Леви — це взагалі зухвалі порушники правил: мешкають прайдами й полюють спільно, хоча анатомічно вони — типові одинаки із засідки.
Гепарди — щось середнє між псовими та котячими.
За звичками вони часто нагадують групових мисливців (самці полюють об’єднаннями, які називають коаліціями), але самиці, як правило, добувають їжу самостійно, покладаючись не на витривалість, як псові, а на швидкість і спритність.
Окрім левів (іноді й гепардів), великі кішки — запеклі інтроверти.
Щоб здолати велику здобич самотужки, їм знадобилося наростити чимало м’язової маси. Тільки уявіть: один дорослий тигр за масою та силою дорівнює трьом, а то й чотирьом вовкам!
Кішки не переслідують жертву, а підкрадаються до неї, наближаючись якомога ближче, а потім атакують. Здебільшого вони живуть у лісових зонах, де пишна рослинність маскує їхнє наближення.
Оскільки кішки не можуть дозволити собі переслідувати здобич полями й долинами, вони стали вправними вбивцями.
Їхні кінцівки кремезніші, ніж у псових, і більш мускулисті. Задня пара ніг довша за передню, що дає можливість робити потужні стрибки.
Зап’ястя дуже рухливі, здатні хапати жертву.
А свої гострі, як лезо, кігті вони ховають, як складані ножі, щоб не притупляти смертоносну зброю об землю та каміння під час руху.
Ікла у великих кішок більші, ніж у псових.
У них просто немає часу на «балачки». Вони діють за принципом: «прийшов, побачив, переміг».
У димчастих леопардів, у порівнянні з розмірами тіла, найбільші ікла серед кішок, майже співмірні з іклами стародавніх шаблезубих.
Морда в котячих коротка, що збільшує силу укусу. Через це їхній нюх слабший, ніж у псових, тому вони більше покладаються на слух.
Псові живуть зграями, тому їм не обов’язково бути великими, адже вони роблять ставку на кількісну перевагу. Кішки працюють поодинці, тому їм довелося стати більшими.
І все ж таки один здоровенний «пес» у світі є.
Ведмеді — близькі родичі псових, тому цілком підходять на роль «великого собаки». Щоправда, такого «Тузика» на ланцюг не прив’яжеш, та й будку для нього будувати я б не наважився.
Поділитися
⚡ Пульс читачів
Кого ви вважаєте сильнішим: зграю вовків чи одного тигра?
Вже проголосували 1 людина. Долучайтесь до обговорення.
🐅 Тигр — це міць! 🐺 Зграя задавить! 🐻 Ставлю на ведмедя
📊 Карта думок
🐅 Тигр — це міць! 100% 🐺 Зграя задавить! 0% 🐻 Ставлю на ведмедя 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!