Заколотний дух та еротика 70-х від фотографа-анархіста Жерара Петруса Фієрета

Його творчість відрізняється насамперед безрозсудними композиціями та явним еротизмом. Не дбаючи про правила та пристойності, він втілив у своїх фотографіях бунтівний дух 60-70-х років минулого сторіччя. XX століття, мабуть, не знає фотографа більш химерного та ексцентричного, ніж Жерар Петрус Фієрет.

Він намагався сфотографувати своєю фотокамерою все, що траплялося йому на очі: людей, тварин, вулиці, самого себе. Особливу увагу приділяв жінкам: моделям, танцівницям, молодим матерям, офіціанткам. Він мав особливий талант бачити естетику жіночої форми.
Роботи нідерландського фотохудожника Жерара Петруса Фієрета (1924-2009) представлені на численних виставках у ключових галереях та музеях світу, частина з них зберігається у Рейксмюсеумі. Вартість однієї роботи на аукціоні сьогодні досягає 10 000 доларів США – залежно від розміру. Його творча спадщина включає найдивніші і провокаційні твори, створені в Європі 1960-70-х років.
Моя мета у фотографії – анархія. У разі консервативного суспільства мої роботи виглядають агресивними. Вони відбивають здорову пристрасть до життя. (Ж. П. Фієрет)

Жерар Петрус Фієрет, автопортрет із гітарою
Фієрет був самоуком. Свою першу фотокамеру (Praktiflex) придбав у другій половині 60-х. У освоєнні азів фотомистецтва був наполегливий і невтомний, фотографуючи все й усе. Він виявляв інтерес до естетики жіночої фігури, укрупнюючи на своїх знімках частини тіла: груди, ноги, шиї.

Його фотографії, наче дзеркала, допомогли Жерару Фієрету побачити та зрозуміти самого себе. Парадоксально, але залишаючись за кадром, він довів факт своєї присутності у світі.
Перевагу він віддавав чорно-білим фотографіям. Монохромні, іноді розмиті, вони завжди випромінюють світло. Знімки Фієрет зазвичай збільшував до свого улюбленого, незвичайного на ті часи, формату: 60 х 80 см.
Фотограф вів кочовий спосіб життя анархіста-аутсайдера – між випадковими ночівлями у притулках та студіями. “Виробничі” умови його роботи з фотографіями часто були екстремальними. Він нерідко використовував застарілий фотопапір – іноді висушений і обпалений свічкою, запилений, подряпаний і навіть забруднений голубиним послідом.
Фієрет протистояв традиціям і навіть самому часу. Він міг собі спотворити реальність у пошуках «чогось надприродного, дає відчуття вічності». Єдине, в чому він, мабуть, прагнув дотримуватись правил, – це захист авторських прав: більшість його фотографій підписані та проштамповані. Це має своє пояснення: багато його колег-фотографів копіювали його роботи і навіть опускалися до плагіату.