Цукрова білка, чи то пак карликова сумчаста летяга – найменший представник сумчастих. Дивовижне створіння природи, яке сьогодні шанувальники екзотичних тварин, що женуться за трендами, тримають вдома як улюбленця.
Цукрова сумчаста летяга, інакше кажучи, цукровий літаючий посум, або ж сумчастий літун, або короткоголова літаюча білка – ссавець із родини сумчастих летяг. А в народі, через любов до солодкого, її часто звуть цукровою білкою.
Лише почувши «сумчастий», одразу уявляєш Австралію – саме там мешкає більшість сумчастих. Більш конкретно, летяги населяють її північні та східні регіони, а також Нову Гвінею, Тасманію та архіпелаг Бісмарка.
Звірятко прозвали білкою через схожість форми тіла, його довжина становить від 15 до 21 см. Розкішний, вкритий густим ворсом хвіст цукрового поссума дещо перевищує довжину тіла. Летяга може згортати його в кільце, хапаючи таким чином невеликі об’єкти.
Тонкий силует здається ширшим завдяки вкритій короткою шерстю шкірній перетинці, що з’єднує передні та задні кінцівки. Під час стрибка летяга розкидає кінцівки в сторони, мембрана розтягується, що дозволяє тварині парити в повітрі на відстань до 50 метрів і навіть більше. За вміння так ковзати в повітрі їх і прозвали летягами.
Напрямок руху цукрова білка контролює за допомогою лап і хвоста. Під час польоту вона може повертатися на 180 градусів. Малюки вчаться літати приблизно у віці півтора місяця.
Побачити цукрову білку вдень непросто – вона веде нічний спосіб існування. Для комфортного перебування в темряві природа наділила звірятко величезними очима та великими рухливими вухами.
Летяги влаштовуються в дуплах, часто заселяють залишені дятлами домівки. Цукрові білки живуть сім’ями або групами. Лідер групи – альфа-самець. Всередині групи конфлікти майже відсутні, проте, якщо з’явиться чужинець, пощади йому не буде.
Спілкуються летяги між собою за допомогою звуків, схожих на пташиний щебет або гавкіт.
На землю цукрові білки спускаються рідко. Їх раціон складається з солодкого соку евкаліптів і акацій, нектару, фруктів, комах та інших дрібних істот. За нестачі їжі для підтримки енергії летяги впадають у стан, подібний до летаргічного сну, на період до 23 годин на добу.
Переходимо до головного питання: утримання тварини вдома, а не в сучасному зоопарку або заповіднику, де відтворені умови, максимально наближені до природного ареалу, а саме в квартирі.
Отже, цукрова білка практично не торкається землі, ця незалежна тваринка любить літати в нічний час, живе зграями, комунікабельна з родичами. Вже не кажучи про розмаїття природного харчування.
Хтось може заперечити – в неволі тривалість їхнього життя збільшується вдвічі. Але уявіть, що вас запроторили у комфортну в’язницю, годують-поять, лікують, проводять заходи з омолодження та вивчають, наскільки ви довше проживете, порівняно зі звичайним жителем планети.
Ви прагнете жити повноцінним людським життям – кохати, переживати, займатися улюбленою справою, мандрувати, а вас ув’язнили в клітці. Чи будете ви раді думці, що проживете в ув’язненні 150 років?!
Так і цукрова білка, якби вміла розмовляти, сказала б: «О, дайте-дайте мені волю, я хочу прожити своє життя на повну!»
Хочеться звернутися до всіх тераріумістів, що женуться за екзотикою і трендами: можливо, вам варто поселити у великому тераріумі найменшу в світі черепаху, розмір якої не перевищує 10 см, і спостерігати за нею – за словами зоологів, ці дивовижні творіння природи приховують безліч таємниць. Можливо, вам пощастить дізнатися одну з цих таємниць.
