Спочатку Британські острови стануть засніженими. Згодом Сахара збільшиться, здетонує вулкан, зникне Середземне море та залишиться спечена земля. Ми зважилися на складне завдання – передбачити, що буде у майбутньому.
Будь-які передбачення є неточними, як і бальзаківський вік. І чим далі вони від сьогодні, тим більше похибок. Але все ж таки пророцтвами займаються навіть поважні люди, як науковці. І ось що вони стверджують.
Все спекотніше
Коли: через 100-1000 років
Що: Середнє зростання температури на планеті, затоплення прибережних міст водою, послаблення Гольфстріму, поширення площі пустелі Сахара, зникнення деяких видів тварин
Не багато науковців у найближчі десятиліття обіцяють нашій планеті похолодання. Більшість впевнена: глобальне потепління триватиме. За найбільш стриманими розрахунками, за сто років це призведе до підняття рівня світового океану на метр-півтора. А ось за тисячу років під воду підуть цілі міста: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі, — як уже зникли колись інші. Зникнути можуть навіть держави, наприклад, Нідерланди, Мальдіви та Бангладеш. Більш детально «Моя Планета» писала у статті «Нові Атлантиди».
Жителям прибережних зон доведеться несолодко, але це тільки початок. «Найбільші проблеми» можуть спіткати всіх жителів Європи, які сьогодні зігріваються Гольфстрімом — течією, яка «працює» на різниці температур між екватором і високими широтами. Якщо, внаслідок глобального потепління, ця різниця зменшиться, «грілка Європи», відповідно до деяких кліматичних моделей, вже через сто років може обернутися на крижину — в усякому разі буде менше гріти, або й узагалі перестане. Особливо ця небезпека стосується такої північної держави, як Великобританія, на більшості території якої за всіма прогнозами має бути не тепліше, ніж у Сибіру.
Завдяки підвищенню температури пустеля Сахара вже зараз дедалі більше поширюється на північ, перетворюючи колись родючі землі Марокко на пісок. Не дивно, що все це відбивається на тваринах. Через швидке танення льоду скорочується популяція білих ведмедів, полярних лисиць та імператорських пінгвінів. Але біда чекає не лише на північну фауну, а й на південну — наприклад, коал, панд, горил і гарних рожевих фламінго, на яких рано чи пізно чекає остаточне зникнення.
Планетарна лихоманка
Коли: через 50 000 – 100 000 років
Що: Зміна обрисів континентів, виверження вулканів
Глобальне потепління зовсім не говорить про те, що ми попрощалися з льодовиковими періодами. Цикли похолодання та потепління на Землі відбуваються з проміжками від 100 000 до 20 000 років та зумовлені зміною параметрів руху планети навколо Сонця, нахилом земної осі та іншими складними причинами. Що ж чекає на нас у найближчі 50 000 років?
Насамперед коливання світового океану. Періодичні зміни температури призведуть до того, що він то опускатиметься, то підніматиметься, тому континенти то зменшуватимуться, то знову збільшуватимуться. У найближчі 20 000 років, наприклад, рівень океану зменшиться і Східне узбережжя США ще більше розшириться на схід — замість великих заток від Бостона до Маямі залишаться тільки сухі плоскогір'я. Аляска з'єднається з Росією покритим кригою перешийком, а від Британських островів до материка, як тисячі років тому, знову можна буде дійти суходолом.
Якщо подивитися у віддалене майбутнє — на 100 000 років — можна побачити контури континентів, які ще більше зміняться. Але це не так страшно. Значно серйозніша небезпека великих вивержень вулканів. Згідно з деякими теоріями, вони відбуваються з періодичністю приблизно раз на 30 млн років. Адже одне з таких гігантських вивержень – вулкана Таупо в Новій Зеландії, внаслідок якого було викинуто 830 км лави та попелу – сталося 26 500 років тому. Вулкан Тоба на Суматрі вибухнув ще раніше — 74 000 років тому, вивергнувши 2800 км лави. Чи далеко це від нас? Дуже. Але саме це виверження, між іншим, пов'язують із піком одного з льодовикових періодів і тим самим «ефектом пляшкового горла» (зменшенням популяції до критичних розмірів, близьких до зникнення виду), через яке пройшли наші пращури. Товщина попелу від вулкана Тоби в Малайзії становила тоді 9 м, а в далекій Індії – 6 м!
Вітер і космічні гості
Коли: Через 1-50 млн років
Що: Зміна обрисів материків, удар астероїда
Каміння руйнує не тільки вода, а й вітер. Як не дивно, але через мільйон років він стане причиною того, що карта світу трохи відрізнятиметься від сьогоднішньої (цьому ж сприятимуть і вищезгадані коливання океану, і зрушення континентів, які на той час змістяться на 45–60 км від теперішнього розташування). Особливо це позначиться на океанських берегах.
Наприклад, деяких вулканічних островів або графства Калверт, що в південній частині штату Меріленд (США) — його скелясте узбережжя повністю «вивітриться» вже через 50 000 років. Інші держави, навпаки, отримають нові території. Серед щасливчиків — Гаваї, в районі яких є молодий діючий вулкан, який вже піднявся на 3000 м, хоча все ще прихований під водою. А за мільйон років тут буде повноцінний острів. Йому навіть дали ім'я – Лоїхи (за назвою вулкана).
Через певні проміжки часу вивергаються не тільки мегавулкани — науковці розрахували, що раз на кілька десятків мільйонів років Землю бомбардують великі астероїди, начебто остаточно знищили життя динозаврів 65 млн років тому. Людство за всю свою історію (надзвичайно коротку за геологічними мірками) поки що не стикалося з космічними гостями. Але обов’язково зіткнеться. Коли – невідомо. У 2029 році відомий астероїд Апофіс 325-340 м у діаметрі глибоко увійде в орбіту Місяця, а наступного разу пролетить до Землі ще ближче. А потім ще й ще. Науковці прогнозують, що в найближчі 50 млн років у нашу планету має врізатися такий космічний об’єкт. Що буде при цьому з людством, краще не знати.
До чого тут буква L
Коли: Через 250 млн років
Що: Новий суперконтинент
У минулому материки неодноразово розділялися і з'єднувалися знову, утворюючи єдиний суперконтинент. Сьогодні ці частини колись розбитої «тарілки» знову тягнуться одна до одної. Повільно, але впевнено – на 2-5 см на рік. Тож вже через 20 млн років карту світу доведеться перемальовувати — Атлантичний океан стане ширшим на кілька сотень кілометрів, а Тихий, навпаки, звузиться приблизно на ту саму відстань. Австралія поїде на північ – до Південної Азії. А через кілька десятків мільйонів років Африка, яка вже зараз рухається до Європи, остаточно закриє собою Середземне море, утворивши на цьому місці гори такої висоти, що сучасні Альпи здадуться лише невеликою огорожею. Нова гірська гряда простягнеться від Атлантики до Індійського океану. Сама Атлантика, до речі, через 100 млн років перевищить Тихий океан за розміром. Формування суперконтиненту триватиме повним ходом, а ось який він матиме вигляд, науковці поки не знають.
Є дві основні гіпотези. Згідно з першою, Атлантичний океан продовжить збільшуватися, внаслідок чого обидві Америки зіткнуться з Азією, Австралією та Антарктидою. Потім Північна Америка закриє собою Тихий океан і зіткнеться з Японією, а Південна вигнеться гачком, з'єднавшись з Антарктидою. Континент, який простягнеться зі сходу на захід уздовж екватора, називають Новопангеєю.
Друга гіпотеза: обидві Америки зіткнуться з Європою та Африкою, а Австралія та Антарктида – з Південно-Східною Азією. Вийде суперматерик у вигляді літери L, що впала на бік, — Амазія.
Теплове виснаження
Коли: Через 1-5 млрд років
Що: Збільшення яскравості Сонця, випаровування океанів, пустеля, загибель Землі
Сонце стає гарячішим. Це факт. 4 500 000 000 років тому, коли виникла наша планета, його яскравість становила 70% від сьогоднішньої. Через 2,4 млрд років — вже 85%, через 1 млрд років наша зірка стане ще яскравішою.
Океани почнуть випаровуватися. Льодовики зникнуть повністю, полюси перетворяться на тропіки. Життя в цей час все ще може існувати. Але жорстоке «сонце» все одно не відступить — у міру його розігріву в космос випаровуватиметься водень, висушуючи Землю і перетворюючи її на пустелю.
А потім вичерпаються запаси водню і на Сонці, а це означає, що через 5 млрд років воно почне помирати. І зробить це красиво – розшириться, поглинувши спочатку Меркурій, потім Венеру, а потім досягне Землі. Науковці мають різні думки, чи поглине воно її повністю, чи тільки наблизиться впритул до орбіти. Але навіть за найоптимістичнішого сценарію світило випалить нашу колись блакитну планету вщент, перетворивши на головешку, на поверхні якої вже ніколи не розквітнуть не лише яблуні, а й навіть пліснява в банці. А ось глибоко в надрах мікроорганізми зможуть виживати ще цілий мільярд років.
Використано матеріали книги Роберта Хейзена «Історія Землі. Від зоряного пилу — до живої планети»
Джерело: https://www.moya-planeta.ru/travel/view/zemlya_sledujushhie_5_milliardov_let_40944/
Источник: zefirka.net
