Уявіть собі картину. Ви, вже не молодий, офіцер британського морського флоту, знаходитесь на палубі британського флагманського корабля «Орел». Затягуючись люлькою, ви вдивляєтеся в темні води затоки. Невдовзі ескадра Її Величності розпочне атаку на Нью-Йорк, і ситуація стане вкрай напруженою. Несподівано ваш погляд приковує дивна тінь під поверхнею води: щось, що нагадує товстого ламантина, наближається до вашого корабля. Хоча, ні, це просто діжка. Вона підпливає до «Орла», тихо стукається об його борт і так само віддаляється назад. Вітаємо, ваш флагман щойно пережив перший в історії напад підводного човна.
7 вересня 1776 року, 245 років тому, американський підводний апарат «Черепаха» зробив спробу підірвати британський фрегат «Орел». Ідея не вдалася, але вона увійшла до літопису як перша демонстрація використання підводного човна в ході військових дій. Так, вона була схожа на брудну діжку, пересувалася за рахунок фізичної сили пілота, а світло в ній забезпечували світні гриби, але в історії новаторами найчастіше стають саме такі дивовижні екземпляри.
Девід Бушнелл та його тяга до пороху
1775 рік, на території майбутніх США розгортається Війна за незалежність, місцеві поселенці готуються дати відсіч військам Великобританії і заодно спустошують британські порохові склади. Збирання вибухових речовин та рушниць перетворюється на своєрідне національне хобі кожного поважаючого себе патріота. Девід Бушнелл, якому на той момент було 35 років, не став винятком. Він був палким винахідником, і Революція, підсилена доступністю пороху, стала його натхненням.
Спочатку Бушнелл зробив два значущі відкриття, і обидва були в прямому сенсі гучними. По-перше, він з’ясував і довів, що порох може вибухати під водою. По-друге, Девід зміг розробити годинниковий механізм для бомби, в основі якого був звичайний кремінний замок від рушниці. Не потрібно мати надзвичайний розум, щоб здогадатися поєднати ці два відкриття та прийти до ідеї морських мін. Бушнелл був не просто кмітливим, деякі сучасні військові вважали його майже скромним генієм.
Зрештою, його роздуми про те, як найефективніше доставити міну до судна, привели його до створення власного підводного човна. У 1775 році він змайстрував непримітний на вигляд апарат, якому судилося назавжди вписатися в історію. “Черепаха”, яку він створив разом зі своїм братом, Езрою, мала безліч недоліків і була майже непридатною до використання. Однак у Бушнелла вистачило рішучості не кинути проект і довести його до завершення. Апарат випробовували у водах річки Коннектикут, і до 1776 року його можна було вважати цілком функціональним.
Який вигляд мав перший бойовий підводний човен
«Черепаха» нагадувала велику, круглу бочку висотою 1.8 метра і шириною 0.9 метра. Судно рухалося за допомогою гребних гвинтів, які приводилися в рух ногами пілота через механізм, подібний до велосипедного. Занурення та підйом апарату здійснювалися завдяки насосу, який викачував або, навпаки, закачував воду в спеціальний резервуар. Стінки підводного човна були зроблені з просмолених дубових дощок, а завершувала конструкцію бронзова башта з товстим склом, через яке можна було хоча б приблизно розрізняти обриси найближчих кораблів.
До дна «Черепахи» було прикріплено 90-кілограмовий вантаж, який можна було відкинути у випадку екстреного підйому. Орієнтуватися в просторі, крім спостереження з башти, можна було за допомогою компаса та глибиноміра. Найбільш дивним (і найбільш сумнівним) в описі «Черепахи» є те, як саме забезпечувалося внутрішнє освітлення. Встановлювати в підводному човні ліхтарі було б не найкращим рішенням – вони просто спалили б весь кисень, призначений для пілота. Тому Девід дійшов до абсолютно стимпанкового рішення і використовував гриби, що світяться. Вони ж відіграли не найкращу роль у працездатності «Черепахи» — вже під час плавання виявилося, що гриби перестають світитися, коли стає надто холодно.
У підводному човні могла поміститися лише одна людина, тому їй доводилося бути одночасно і капітаном судна, і штурманом, і мінером, і двигуном. Цю роль погодився виконувати Езра Бушнелл, брат винахідника. Він тренувався майже півроку, тому його можна вважати першим професійним моряком-підводником. У 1776 році, коли ситуація загострилася, а британці готувалися висадити десант, настав час. Але доля вирішила інакше: Езра захворів на лихоманку і ледь не помер, а Джордж Вашингтон особисто наказав поставити іншого пілота і навчити його в найкоротший термін. Новим капітаном «Черепахи» став сержант Езра Лі, який зголосився добровольцем.
“Черепаха” атакує “Орла”
7 вересня 1776 року «Черепасі» випала нагода показати себе в реальній справі. Британський флот став у затоці на південь від Манхеттена і готувався до висадки десанту на Нью-Йорк. Ескадра вже стояла в затоці, і треба було щось робити. Тоді було прийнято рішення використати секретний козир і підірвати англійський флагман. “Черепаха” була терміново доставлена до місця бойових дій, і операція почалася.
Езра Лі.
Того дня видимість була поганою, тому підводний човен вдалося дотягнути на буксирі досить близько до супротивника. Передбачалося, що Езра Лі якось впорається з усім за півгодини, саме на стільки вистачало повітря в «Черепасі». Йому потрібно було виконати неймовірно сміливий і складний маневр: доплисти до «Орла», просвердлити буром його обшивку, встановити бомбу з годинниковим механізмом і виплисти, залишаючись непоміченим.
Насправді все вийшло зовсім інакше, ніж планувалося. Фосфоресціюючі гриби (якщо вони взагалі не були вигадкою) перестали світити, орієнтуватися в океані з сильним припливом було надто важко, повітря майже не вистачало, і Езра ледь не знепритомнів, поки плив. Отже, діставшись «Орла», він не зміг пробити борт корабля. За найпоширенішою версією, йому завадила металева обшивка, яку, за іронією долі, використовували для захисту від паразитів, що прогризають дірки в дні судна. Більш імовірною видається версія про те, що Езра натрапив на металеву балку, що з’єднується з кермом судна, і безуспішно намагався її просвердлити.
Повітря почало закінчуватися, пілот ледь не задихнувся, кинув бомбу, сподіваючись, що вона вибухне поблизу, і поплив назад до своїх. Місія була провалена, а Езра ледь не потрапив до рук британців: бажаючи якомога швидше поповнити запас повітря, він виплив зовсім недалеко від англійських кораблів. Британці помітили щось незвичайне, але не надали цьому значення, оскільки об’єкт швидко зник під водою. Годинниковий механізм у міні все ж спрацював, і вона дійсно вибухнула, але вже коли її віднесло далеко в море.
Що сталося з «Черепахою» та Девідом Бушнеллом
Згодом «Черепаху» знову вирішили використовувати для диверсії, але попередній досвід зіграв злий жарт. Щоб пілот не задихнувся, підводний човен відбуксували ближче до флоту противника, але там помітили наближення американських суден і відкрили вогонь. І буксир, і «Черепаха» були потоплені.
Девід Бушнелл не відмовився від спроб використовувати міни під час боїв. Було принаймні дві спроби підірвати флот британців за допомогою бомб, які відпускали на волю течії. Вийшло не дуже вдало, хоча один легкий корабель все ж таки вдалося потопити. Крім того, американські морські стратеги були вкрай незадоволені таким способом ведення війни. Честь офіцера вимагала «правильного» ведення війни, а всі ці міни та «Черепахи» були неприємні морякам тих років. До речі, подібна ситуація склалася і на суші: там також відмовилися від використання наземних мін, тому що «це нечесно і негарно». Все ж таки це було XVIII століття, на війні панували зовсім інші звичаї.
Бойова субмарина конфедератів.
Ідею Бушнелла вдалося реалізувати під час Громадянської війни між Північчю та Півднем. Тоді підводний човен, розроблений конфедератом Хорасом Ханлі, зумів потопити судно жителів півночі завдяки встановленій на носі міні. Втім, для екіпажу субмарини все закінчилося трагічно – вона сама отримала пробоїну, а її команда на чолі з самим винахідником загинула.
Источник: zefirka.net
