Чому найвищий завжди стоїть праворуч? Ніколи не замислювалися? Для відповіді на це питання нам доведеться вирушити на дві з половиною тисячі років тому, до Стародавньої Греції.
Стародавні греки жили над єдиній країні, а невеликих містах-державах – Афінах, Аргосі, Фівах, Спарті та інших. Міста ці практично ніколи не жили один з одним у світі, і воювали на той час греки постійно.
“Армією” у греків було все чоловіче населення міста старше 16 років. Якщо чоловік, значить – солдат. Неважливо, хто ти – торговець рибою, художник, політик, селянин, артист театру, тесляр чи кравець.
Петро Васильович Басін (1793-1877). «Сократ у битві при Потидеї захищає Алківіада»
Подивіться на картину. Можливо, ви знаєте, що Сократ – знаменитий давньогрецький вчений, філософ, промовець. Так ось – як громадянин міста Сократ був зобов'язаний служити у війську та воювати, незважаючи на всю свою вченість та знаменитість. Воювали у Стародавній Греції все, відсидітися вдома не дозволялося нікому з чоловіків.
З одного боку, таке «народне ополчення» зручне, бо не потрібно утримувати постійну армію. Але наскільки добрими солдатами були торговці рибою, художники, теслярі та кравці? Перед давніми греками стояло непросте завдання – створити ефективне і боєздатне військо з не дуже добре навчених воїнів. У результаті з'явилося перше у світі організоване бойове побудова – фаланга.
Сенс фаланги – діяти не поодинці, а спільно єдиним цілим, що давало величезну перевагу перед неорганізованим натовпом воїнів, нехай навіть дуже хоробрих і досвідчених.
Воїн фаланги називався гоплітом, тому що у лівій руці тримав великий круглий щит – гоплон. Щит виготовлявся з дерева, оббивався залізом або бронзою і був дуже важким – більше 8 кілограмів. Основною зброєю гопліту був досить довгий (в півтора зросту) спис, який тримали у правій руці.
Щоб забезпечити потужний тиск, гопліти вставали один за одним – такий ряд називався «лохос». Лохос міг досягати в глибину до 16 чоловік – напираючи один на одного, діючи «дружно і разом», воїни були дуже грізною силою!
Лохоси виставлялися збоку один від одного, поруч, буквально пліч-о-пліч. Тоді щит, що стоїть праворуч, попереду воїна прикривав правий бік воїна, що стоїть ліворуч від нього; утворювалася суцільна непробивна «стіна щитів», що наїжачилась гострими списами. Саме така будова і називається фалангою.
Зліва направо: гопліт; лохос; фаланга
А тепер увага! Питання номер один – чи змогли б гопліти фаланги прикривати один одного щитами в першій шерензі, якби були дуже різного зросту? Ні! Мало того, вищий воїн своїм щитом заважав би бійцям зі лохоса, що стоїть зліва, правильно тримати свої списи для атаки! Саме тому грецькі гопліти будувалися «за зростанням».
А тепер питання номер два – де у фаланги найслабше місце? Її найслабше місце – правий фланг, тобто ряд бійців, який стоїть крайнім праворуч! Ліворуч гопліти захищені щитами, а праворуч – не прикриті нічим, крім копій. Саме тому на правий фланг стали ставити найсильніших, тобто найвищих і наймогутніших воїнів.
Правий фланг не захищений щитами, тому тут стоять найсильніші воїни
Отже, правий фланг фаланги природно виявлявся сильнішим, ніж лівий. До чого це призводило у битвах? Вищі й сильніші воїни виявлялися проти нижчих і слабких, – правий фланг своїм натиском продавлював лівий фланг противника, тоді як лівий фланг, навпаки, відступав під натиском сильнішого ворога. У результаті дві ворожі фаланги на полі бою часто «закручувалися млином», намагаючись вимотати один одного.
Отже, фаланга була ідеальною зброєю проти неорганізованого натовпу, але коли одна фаланга стикалася з іншою, виникала проблема…
Источник: zefirka.net
