Історично оборонна промисловість Китаю орієнтувалася досягнення радянських зброярів. Аж до кінця 1990-х років практично все озброєння Народно-визвольної армії Китаю було ліцензійними копіями, або неліцензійними клонами радянської зброї. Починаючи з автоматів і закінчуючи ядерними боєприпасами. Сьогодні в китайській армії з'являється все більше зразків техніки, що сильно нагадує західні аналоги, проте російська техніка залишається, як і раніше, залишається копіюваною.
Су-27 vs. J-11
Найбільш явним та цинічним прикладом крадіжки російських військових технологій став китайський винищувач J-11, який є копією російського літака Су-27СК. З 1992 року Росія поставила Китаю 76 Су-27СК, 1995 року продала ліцензію на виробництво ще 200 літаків. З 1996 під назвою J-11 їх будували в Шеньяні з використанням російських компонентів. Однак пізніше Китай від російських компонентів відмовився і став збирати винищувачі з власних комплектуючих. Москва назвала таке «імпортозаміщення» неприкритим піратством, у відповідь Китай видав ще три модифікації J-11. Найсвіжішою з них став палубний винищувач J-15, який, за оцінками західних експертів, навіть перевершує російський прототип. Слабким місцем китайської копії залишаються двигуни, які, на відміну від оригінальних російських, розвивають меншу тягу.
“Тор М1” vs. HQ-172
У зовнішності китайського зенітно-ракетного комплексу HQ-17 навіть диванський експерт середнього рівня легко побачить родові риси російського ЗРК «Тор-М1». З 1997 по 2001 рік до Китаю було поставлено 35 «Торів» — мабуть, машини були з пристрастю розібрані та зібрані вже під китайським брендом. Перші зображення китайської установки були оприлюднені у 2014 році. Представники НВО “Алмаз-Антей” (виробник “Тор-М1”) тоді категорично заявили, що китайський аналог за своїми характеристиками поступається російському прототипу. Однак, багато західних експертів навпаки вважають, що «китаєць» має кращі бойові можливості за рахунок більш досконалої станції радіолокації і компонентної бази. Що не дивно – китаєць був прийнятий на озброєння на 20 років пізніше за свого прабатька.
C-300 vs. HQ-93
Грізнішою китайською варіацією на тему російських зенітно-ракетних комплексів став ЗРК HQ-9 («Червоний прапор»). Своїм зовнішнім виглядом комплекс нагадує російську систему С-300 ПМУ-1, багато експертів прямо називають його прямою копією «трисотки» (комплекси поставляються в Китай з 1996 року). Пекін звинувачення у «копіпасті» категорично спростовує і стверджує, що комплекси схожі лише зовні. Втім, суттєві відмінності між системами справді є — зокрема ракета «Червоного прапора» майже на метр коротший за ЗУР 48H6 C-300, «китаєць» має меншу дальність стрілянини — 125 кілометрів, проти 200 кілометрів у російського аналога. Тим часом HQ-9 вже склав конкуренцію російським системам ППО на міжнародному ринку озброєнь. На початку 2015 року пройшла інформація, що Китай поставив кілька комплексів HQ-9 у Туркменістан та Узбекистан. Раніше HQ-9 перемогли С-300 у великому тендері на постачання зенітно-ракетних систем Туреччини на загальну суму $4 млрд. Щоправда, в результаті Туреччина відмовилася від китайських систем, зробивши ставку на комплекси власного виробництва.
“Смерч” vs PHL-34
Не обійшли своєю увагою китайські конструктори та інший «коник» російського оборонно-промислового комплексу — реактивні системи залпового вогню. Китайські РСЗВ А-100 та її модернізований варіант PHL-03 є прямими нащадками російської системи 9К58 «Смерч», аж до повної взаємозамінності ракет у напрямних. Що цікаво, на відміну від зазначених вище систем — офіційно Росія «Смерчі» до Китаю не постачала, у китайських ЗМІ проходила інформація про те, що на початку нульових три машини було закуплено в «одній із третіх країн». Можливо це була Україна. Тим часом китайські РСЗВ з російським корінням вже домоглися визнання не тільки у власній армії, а й на міжнародному ринку. Так у 2013-2014 році кілька десятків одиниць РСЗВ (експортне найменування AR-2) було продано Судану та Марокко.
“Палтус” vs “тип 41″5
У 2004 році американські супутники зробили знімок невідомого китайського підводного човна, який, як з'ясується пізніше, виявився дещо переробленим російською субмариною проекту 877 ЕКМ «Палтус». Декілька дизель-електричних «Палтусів» були поставлені «Адміралтейськими верфями» до Китаю ще в середині 1990-х років. Експерти звернули увагу на те, що новий китайський корабель, який отримав шифр «тип 041», має схожі характеристики з російським аналогом. Загалом у Китаї було збудовано близько десяти таких підводних човнів. У 2013 році китайці презентували зменшений варіант підводного човна проекту S-20. Новий корабель вже зацікавив потенційних зарубіжних покупців.
Росія не єдина країна, яка зазнає збитків через китайський військовий «контрафакт». Так, у 2012 році на озброєнні НВАК було прийнято джип Dongfeng-EQ2050, який є копією легендарного американського Hummer, нещодавно в мережі з'явилися зображення нового китайського бойового вертольота Z-20 — очевидного клону американської машини UH-60 Black Hawk. Що ж до простіших збройових систем — стрілецької зброї, ПЗРК, протитанкових керованих комплексів, то тут фахівці вже, мабуть, перестали вести якісь підрахунки запозичень. Китай — головний технологічний пірат планети та військова техніка не може бути для нього винятком.
Джерело: ribalych.ru
Источник: zefirka.net
