Зараз у багатьох українців є особиста оселя. Навіть якщо людина самотня, вона намагається зробити все можливе, аби придбати квартиру чи дім. Проте у період формування Радянського Союзу відчувався великий дефіцит житла. На зорі тридцятих років уряд молодої держави звернув особливу увагу на це питання. Саме тоді й почали зводити бараки. Відгомін минулого можна побачити й сьогодні. Є люди, які досі живуть у старих дерев’яних бараках.
Кіно та дійсність
Звісно, є багато людей, які ще пам’ятають радянський дитячий фільм «Старий Хоттабич». У ньому, як і в багатьох інших стрічках, жителі СРСР виступають щасливими власниками просторих, світлих, і головне – окремих міських помешкань. Але насправді все було зовсім інакше. Таке житло діставалося посадовцям усіх рівнів та особам, які займали керівні пости.
Щодо звичайних пересічних мешканців держави, то їх заселяли або в гуртожитках, або в бараках, або в комунальних квартирах, які були схожі на клітки. А ось квартири з екрана з’явилися значно пізніше, вже у шістдесяті роки. Їх називають хрущовками, адже саме за правління Микити Сергійовича їх почали будувати.
Перші будівлі для робітничого класу
Бараки, які згодом стали символом індустріалізації, були двоповерховими. У них заселялися мешканці сіл, які приїхали до міста та швидко стали робітниками. Саме завдяки їм оперативно виростали цілі населені пункти, які дуже швидко розвивалися. Часто будівництво будинків відбувалося безпосередньо на території заводів. Так не потрібно було витрачати час і гроші на проїзд до місця праці.
З усіх наявних варіантів будівництво таких бараків було найбільш бюджетним. Тому коли починали будувати нові селища та міста, то ці будівлі з’являлися в першу чергу. Плита, яку опалювали дровами, та вбиральня десь на вулиці на той час нікого не турбували.
Газу в бараках також не було. Самі ж приміщення були довгими, а кухні, як у гуртожитках, спільними. Площа житлової кімнати була приблизно від десяти до п’ятнадцяти квадратних метрів.
Чи це безпечно
Важко стверджувати, що сучасні барачні споруди є повністю безпечними. Річ у тім, що початковий термін експлуатації цих конструкцій становив не більше двадцяти років. Але збігло вже набагато більше часу, а вони продовжують активно використовуватись. Отже, всі терміни експлуатації давно перевищені у два, три, а то й більше разів. Звісно, виправити сумний стан речей навіть найдорожчий косметичний ремонт не зможе.
Досить часто в цих старих будівлях трапляються обвали чи пожежі. Це й не дивно, адже тут відсутня навіть найпростіша інфраструктура. Але в цих житлових приміщеннях можна зареєструватися, тому деякі громадяни, хоча б заради реєстрації, купують тут площу.
Сувора реальність
Зараз у барачних будинках мешкають зазвичай незаможні верстви населення або пенсіонери, які не мають можливості придбати собі більш комфортне житло. Водночас представники влади заявляють, що вчасно розселити всіх вони просто не встигають. Надають квартиру тим, у кого вона знаходиться в зовсім жахливому стані.
Колись людям вже обіцяли, що у них у всіх будуть світлі помешкання зі зручностями, а не клітки в бараках. Хтозна, можливо, дійсно настане час, коли в нашій країні не залишиться жодного дерев’яного барака родом із минулого.
Джерело: https://novate.ru/blogs/300420/54338/
Источник: zefirka.net
