Погодьтеся, як здорово було б подорожувати в Австралію не добу літаком з пересадкою, а напряму, тунелем під Землею?
Завдання це суто гіпотетичне. Людина поки що не в змозі навіть пробити земну кору. А навіть якби він це зробив, немає ніякого захисту від надвисоких температур і сильного тиску навіть на рівні мантії. Не кажучи вже про ядра Землі рідке і тверде. Тому, уявимо, як пройшла б ця гіпотетична подорож.
Це дірка лише 30 метрів завглибшки. Карстовий провал у Гватемалі.
Спочатку давайте розберемо, через що нам доведеться летіти в нашій подорожі.
Спершу довелося б пробити 30-70 км земної кори (її товщина варіюється, на глибині океану так, взагалі, сягає лише кількох кілометрів).
Потім на вас чекає понад 2800 км мантії. Що це таке, до ладу, ніхто не знає. Хоча мантія становить понад 70% маси Землі. Судити про неї ми можемо суто теоретично. На підставі даних про магму, наприклад. Магма це як би нижня скоринка земної кори, підсмажена гарячою мантією. Про мантію ми побічно знаємо за рахунок алмазів це найглибші гості з надр Землі.
Далі йде зовнішнє ядро діаметром 3500 км. Виходить, що зовнішнє ядро розміром із Місяць. А ось далі тверде ядро.
Про тверде ядро майже невідомо. Моделі базуються на розрахунках руху Землі навколо Сонця і вивчення складу великих астероїдів, які колись були ядрами протопланет. Плюс середня щільність Землі значно вища ніж щільність земної кори та магми. Значить щільність ядра набагато вища за ті породи, що лежать на поверхні. На 79% тверде ядро Землі складається із заліза. У ньому багато кремнію та нікелю.
Швидкість, з якою ми рухаємося, постійно змінюватимемося. Спочатку ми постійно прискорюватимемося на 9,8 м/c2. Мантію ви пролетите зі швидкістю вище 24 тис км/год. У центру Землі швидкість буде максимальною 29 тис км/год. Але при наближенні до ядра прискорення зменшуватиметься. Далі, як ви розумієте, почнеться уповільнення, адже гравітація працюватиме у зворотному напрямку.
За розрахунками канадського вченого Олександра Клотця, який наводить наукове видання American Journal of Physics. Розрахунки він проводив для тунелю з Лондона до Нової Зеландії, яка і знаходиться прямо на протилежному кінці.
Весь політ зайняв би лише 38 хвилин 11 секунд.
Коли ви досягнете іншого кінця планети, ви вилетите з труби і на мить зависніть у повітрі. А потім вирушите у зворотний шлях, адже тепер гравітація затягне вас у протилежному напрямку. Так як опору твердої поверхні не буде ви відправитеся рівно тим же маршрутом.
І подорож так і триватиме у форматі коливань, доки природним чином не згасне від сили тертя.
Источник: zefirka.net
