Цю маленьку, загублену в аравійських пісках державу не одразу знайдеш на карті. Тим часом Катар визнається лідером планети з ВВП на душу населення. Наче котрі живуть в арабській казці, катарці абсолютно безтурботні.
Тут майже нульова злочинність, відсутні податки та заборгованості, налагоджена безкоштовна медицина та найкраще на Сході соціальне забезпечення. Як маленькому Катару вдалося зберегти незалежність, і що дозволяє катарцям радіти життю?
Країна без історії
Катар – щодо молода країна, яка з'явилася лише 1971 року. За тисячі років свого існування ця територія входила до складу Персії, Арабського халіфату, Оману, Бахрейну, Османської імперії.
На початку XVI століття Катарський півострів окупували португальці, а початку XX століття регіон перейшов під протекторат Великобританії. Доля готувала Катару долю бідної арабської країни, яка погрязла в держпереворотах, громадянських війнах та культурі радикального ісламізму.
Проте місцевим жителям випав щасливий білет. Катар – це не лише третя у світі країна із запасів природного газу та великий експортер нафти. Геополітично це центр Перської затоки, що дозволяє контролювати весь регіон.
Крихітний Катар, що загубився у пісках Близького Сходу.
Під загрозою визвольної війни, яка могла тривати десятиліттями, катарцям вдалося домогтися автономії від британців, а потім, проводячи мудру, на той момент прозахідну політику, заручитися іноземними інвестиціями та військовим захистом.
Еміри тісно співпрацювали з британськими та американськими політичними колами. Це врятувало країну від вторгнення сусідів, а нечисленність населення та щедра соціальна політика зумовили відсутність внутрішнього невдоволення та сепаратизму.
Золотий півмільйон
Населення Катару становить майже 3 млн осіб, однак самих катарців у країні близько 300 тисяч. Інші – іммігранти. Саме ці корінні жителі країни, які щасливо народилися на Катарському півострові, мають усі преференції від видобутку нафти та газу.
Столиця Катару – Доха, тут мешкає 80% від усього населення країни
Уряд щорічно виплачує своїм громадянам по 30 тисяч доларів кожного члена сім'ї. Вони не платять за газ, електрику та воду.
У країні безкоштовна середня та вища освіта, причому державна програма передбачає оплату навчання катарців навіть за кордоном. Медичне обслуговування у державних лікарнях, ліки та житло виділяються безкоштовно.
Процентна ставка за кредитом становить лише 2,9%. Періодично, у разі підвищення цін на енергоносії та національних святах, емір Катара погашає залишки заборгованості за рахунок держбюджету.
Відповідно до катарським законам, іноземні кампанії мають виділити робоче місце громадянам страны. Посаду виділяють, але зазвичай на роботі катарець не з'являється. Це «мертвий» співробітник, який просто одержує зарплату.
Жодних прибуткових, транспортних та будь-яких інших податків у країні не існує. Треба сказати, що податок не сплачують навіть іноземні працівники. Ставка податку підприємствам становить 10%.
Втім, варто пам'ятати, що така щедра держпідтримка досягається завдяки величезним доходам із продажу енергоресурсів. Катар займає одне з перших місць з експорту нафти та газу на душу населення: у перерахунку на кількість громадян тут видобувається у 7 разів більше «чорного золота», ніж у Росії!
Крім того, Катар витрачає багато зусиль на дипломатичні та торговельні зв'язки з усіма державами – насамперед США, Китаєм, країнами ЄС та іншими розвиненими державами. Країна не закриває свої ринки і не прагне ізоляції, отримуючи доступ до сучасних технологій та міжнародних інвестицій.
Источник: zefirka.net
