СРСР був єдиною чи майже єдиною державою, де людина з народу могла зайняти місце в самих верхах, стати одним із найвпливовіших людей не тільки в конкретній країні, а й у всьому світі. Звичайно ж, питання про зарплату лідерів такої країни цікавило та продовжує цікавити багатьох.
В. І. Ленін
За інформацією, що дійшла до нашого часу, Володимир Ілліч, який очолював уряд Росії, який називався Рада народних комісарів, мав зарплату 500 руб. на місяць.
До речі, згідно з встановленою в 1919 р. мінімальною оплатою в Москві, ця сума була на сто рублів менше. Робітник за законом було отримувати зарплату нижче 600 крб. Максимальна заробітна плата адміністративних та технічних працівників становила не більше трьох тисяч рублів.
20.09.1919 р. Ленін у декларації про свої доходи вказав, що за 1918 р. його дохід в цілому дорівнював 27 049 руб. Крім зарплати в Раднаркомі він був головою Ради робітничої та селянської оборони, отримував за написані ним твори та статті гонорари, був членом ВЦВК.
Громадянська війна спричинила гіперінфляцію, і ця сума була дуже маленькою в тих умовах. Щоб розуміти, слід зважити на вартість деяких продуктів у столиці в той час: сіль – 18 тис. руб. за 1 пуд, борошно – 10 тис. руб. за 1 пуд., хліб – 260 руб. за 1 фунт, картопля – 95 руб. за фунт.
Звичайно, на периферії продукти коштували разів у десять-п'ятнадцять дешевше, але люди багато чого собі не могли дозволити. Скрізь були злидні, голод, спостерігалося зростання злочинності. До речі, додаткових виплат та премій главі держави тоді не належало, як і одягу з продуктами на безоплатній основі.
І. В. Сталін
На самому початку своєї політичної діяльності, як у випадку з іншими партійцями, Йосип Віссаріонович отримував маленьку зарплату – всього 225 руб. Ближче до 1930 оклад збільшився до 500 руб. У той час середня вести була 300 крб.
Вже 1936 р. Сталін підняв оклад Генсекретаря до 1 200 крб. на місяць. Тоді він мав найвищу у державі зарплату. У 1947 р. було проведено грошову реформу, після якої оклад вождя СРСР зріс до 10 000 крб. при середній зарплаті 1 000 крб. Хоча, по суті, він у принципі не потребував зарплати, оскільки був на повному державному забезпеченні.
Н. С. Хрущов
Як згадував сам Микита Сергійович, на своїй високій посаді спочатку матеріально він був забезпечений гірше, ніж тоді, коли працював звичайним слюсарем. Тоді не допускалося й думки, що у комуніста могла бути своя дача, висока заробітна плата та інші привілеї.
Але на посаді генсека все змінилося. Хрущов призначив собі оклад у сумі 8000 руб. Звичайно, це було менше, ніж отримував Сталін, але значно більше, ніж заробляли звичайні люди. Після того, як у 1961 р. пройшла чергова грошова реформа, він почав отримувати 800 руб.
Л. І. Брежнєв
На той час, як на чолі держави став Леонід Ілліч, скромність, рівність та інші ідеї вже відійшли на другий план і про них почали забувати. Офіційна зарплата Брежнєва вбирається у 800 крб., але він отримував ще й Ленінську премію – додаткові 25 000 крб.
Інженер тоді отримував 150-300 крб., вчителя – 140 крб., а медсестри взагалі 80 крб. Що стосується продуктового середнього кошика, то він був 40 руб. Плюс до всього Брежнєв отримував гонорари за свої твори. Тираж “Відродження”, “Целіни” та “Малої землі” був 15 000 000 екземплярів кожного. Такого масштабу не досяг жоден із письменників не лише країни, а й планети.
Точну суму доходу назвати не вийде, але вона становила не просто тисячі карбованців, а сотні тисяч. Але цього було мало. Ближче до 1974 р. Брежнєв збільшив свою офіційну зарплату і став отримувати 1300 руб., а через чотири роки – близько півтори тисячі. Звісно, у його гаражі стояло не один десяток дорогих машин.
Ю. В. Андропов
Раніше очолював КДБ, він призначив і собі та наближеним до нього осіб зарплати скромніші. Генсек знову почав одержувати 800 руб. Але й Юрій Володимирович займався активним поширенням власних книг, а це додаткові 12 000 руб.
К. У. Черненко
Костянтин Устинович очолював СРСР з 13.02.1984 р. по 10.03.1985 р. і мав зарплату у розмірі півтори тисячі рублів. Крім цього, він ще й партійні гроші приховував. Точних сум ніхто не знає.
М. С. Горбачов
Останній глава Радянського Союзу був почесним хабарником. За низку дій, таких як надання територій держави найближчим країнам, торгові угоди та інше він отримав не 1 000 000 доларів, а десятки.
Адміністративна діяльність вже тоді була постійним та багатим джерелом грошей. А ось офіційний оклад у Михайла Сергійовича був невеликий – 500 руб., Як у Володимира Ілліча свого часу. Перед тим, як Радянський Союз розпався, його було збільшено до трьох тисяч.
Джерело: https://novate.ru/blogs/210821/60250/
Источник: zefirka.net
