Округ Колумбія в США, відомий у народі як Вашингтон, має дуже цікаву форму. Це ідеально рівний з одного боку квадрат, який чомусь зникає у річці Потомак. Куди поділася друга половина геометричної фігури? А це дуже цікава історія.
Щоб зрозуміти, що сталося, треба зануритися повернутися до 1789, коли був скликаний Конвент, покликаний ратифікувати Конституцію США. Це шановане зібрання розглядало безліч цікавих питань. Яку квоту голосів отримає той чи інший штат на національних виборах? Як обирати членів Конгресу? Чи є жінки людьми або мають бути лише окрасою для дому та чоловіка? Також тут було порушено тему вибору столиці новонародженої країни.
Державні мужі збиралися на засідання у Філадельфії, Трентоні, Аннаполісі та Нью-Йорку, і це було не дуже зручно. Власники доль згадали світовий досвід та запропонували перенести органи управління в одне постійне місце.
Столиця держави, згідно з Конституцією, мала бути міським районом з прилеглими територіями, що займає площу не більше 100 квадратних миль. Земля під неї могла бути виділена одним чи кількома штатами.
Спочатку під будівництво стольного граду було запропоновано два майданчики в Пенсільванії: один недалеко від Філадельфії, і ще один у Ланкастері. Але делегати з південних штатів чинили опір, оскільки обидві вони знаходилися на культурно чужій півночі країни.
До компромісу різні зацікавлені сторони йшли дуже важко, бо в контекст обговорення цього питання впліталася ще й заборгованість уряду перед військовослужбовцями, які брали участь у війні з Великою Британією. Останні, до речі, якось обложили Конгрес, вимагаючи покладених ним грошей.
Будівництво Вашингтону
Зрештою Томас Джефферсон та Олександр Гамільтон виробили комплексне рішення, одним із пунктів якого було будівництво столиці на території Меріленду та Віргінії по обидва боки річки Потомак. Названі штати погодилися пожертвувати землі, що утворювали разом дуже симпатичний квадрат, уряду США.
Ця територія стала називатися «округ Колумбія». Приблизно шістдесят її відсотків виділив Меріленд, інші сорок – Віргінія. На початку 19 століття процес переїзду уряду за цією адресою було завершено. Квадрат зберігав ідеальну форму протягом півстоліття, але потім його безповоротно спотворило одну з найулюбленіших американських розваг, а саме расизм.
У 20-х роках 19 століття на віргінській стороні столиці намітився економічний спад. Ситуація посилювалася відвертою несправедливістю – мешканці округу Колумбія не мали політичного представництва: ні в Конгресі, ні на рівні місцевої влади.
П'ять невеликих округів, що утворювали округ Колумбія, намагалися знайти вирішення проблем, що постали перед ними, але пішли різними шляхами. Мешканці містечка Олександрія та округу Арлінгтон, що були раніше у Віргінії, були вкрай обурені рішенням федерального уряду вести будівництво лише на північний схід від Потомака, яке фактично позбавляло їх перспектив розвитку. Їхні сусіди, які живуть на іншому березі, тим часом процвітали і були згодні миритися з утисками у політичній сфері.
Мешканці Олександрії щиро вважали, що стануть багатшими та щасливішими, якщо задіяють такий блискучий інструмент економічного розвитку, як рабство. Воно практикувалося у Віргінії, і були побоювання, що його заборонять у столиці Сполучених Штатів.
Про те, що сталося далі можна легко здогадатися. Округи, що знаходилися на південний захід від річки, запросили повернення до складу Віргінії. У 1846 році і Конгрес, і названий штат схвалили це клопотання. Ідеальний квадрат був зруйнований, і на карті США з'явилося те непорозуміння, яке сьогодні бачимо.
З того часу столиця держави помітно зросла в розмірах, проте округ Колумбія залишається таким, яким став у середині 19 століття. Американцям було б логічно розширити його, але це настільки складна процедура з юридичної точки зору, що її здійснення ніхто не береться.
Источник: zefirka.net
