Дивлячись на визнані шедеври світового живопису, глядачі не перестають захоплюватися майстерністю художників та готові розглядати полотна годинами. Однак існують такі картини, після перегляду яких залишається неприємний осад. Дехто навіть схильний стверджувати, що від них виходить явна негативна енергетика.
Hands Resist Him (Руки противяться йому), Білл Стоунхем
Робота американського художника-сюрреаліста Білла Стоунхема Hands Resist Him (Руки противяться йому) стала дуже резонансною картиною. Художник написав картину 1972 року. За основу він взяв свою дитячу фотографію, де, як маленький хлопчик, стояв біля будинку зі своєю сестрою. На картині Стоунхема стоїть хлопчик, а ярдом із ним лялька на зріст з дівчинку. На задньому плані за дверима притиснуті дитячі ручки.
Спочатку картина вирушила до американського мистецтвознавця, потім до актора, а потім загубилася. Картину випадково знайшла молода сім'я та повісила у спальні у дитини. У першу ж ніч дівчинка прибігла до батьківської спальні з криками, що «діти у картині б'ються». За кілька ночей батько встановив у кімнаті дитини камеру з датчиком руху. За ніч камера спрацьовувала чотири рази. Від картини поспішили позбутися. Через кілька років на аукціонах, де виставлялася картина, багато хто скаржився, що після її перегляду їм ставало погано.
Сам автор описав Hands Resist Him так: двері поділяє світ сновидінь і реальність, лялька – це провідник у світ снів. Руки за дверима – альтернативні життя чи можливості.
«Хлопчик, що плаче», Джованні Браголін
Картина італійського художника Джованні Браголіна «Хлопчик, що плаче», має дуже погану славу. Вважається, що майстер малював портрет свого сина. Але на замовлення дитина плакати не могла, тому батько періодично запалював у нього перед сірником. Вогню дитина боялася найбільше у світі. Звичайно, психіка хлопчика була порушена, і він нібито вигукнув слова: «Гори і ти, сам!»
У 1960-70-х роках серед робітничого класу у Великій Британії була дуже популярна репродукція картини «Хлопчик, що плаче». Усього їх було продано країною 50 000 репродукцій.
Погана слава у картини з'явилася в 1985-му році після публікації в газеті «Sun» статті жінки, яка стверджувала, що після найсильнішої пожежі її будинку вціліла лише дешева репродукція «Хлопчик, що плаче». Потім з'явилося ще кілька свідчень. Ажіотаж навколо «проклятої» картини зростав зі швидкістю сніжної грудки. Газета ж у боротьбі за читачів лише роздмухувала сенсацію. Зрештою пожежний департамент заявив, що картина не винна в пожежах. Те, що вона не горить, можна пояснити високою щільністю паперу, а з огляду на величезну кількість проданих портретів не дивно, що деякі з них опинялися в будинках, де відбувалися пожежі.
«Жінка дощу», Світлана Телець
Картина «Жінка дощу», написана художницею Світланою Телець у 1996 році, також вселяє деяку ворожість тим, хто її випадково побачить. Полотно тричі купували і стільки разів повертали художниці назад. Сама Світлана розповідала, що намалювала основу картину лише за 5 годин, ніби хтось керував її рукою.
Перша покупниця повісила «Жінку дощу» у своїй спальні, але за два тижні передзвонила художниці з проханням забрати полотно. Мовляв, у неї відчуття присутності у квартирі когось ще. Наступний покупець зіткнувся з тим, що жінка з картини йому снилася, позбавляючи спокою. Чоловік повернув полотно і навіть грошей назад не взяв. Третій клієнт, дізнавшись про погану славу картини, вважав себе людиною не забобонною і набув її. Спочатку все було добре, але чоловікові не давали спокою білі очі жінки, з'явився головний біль, безсоння. Загалом зараз «Жінка дощу» знаходиться у своєї творця.
«Поклоніння волхвів», Пітер Брейгель-старший
На створення картини “Поклоніння волхвів” голландський художник Пітер Брейгель витратив два роки. Діву Марію він малював зі своєю двоюрідною сестрою. На жаль, кузина була безплідною, за що часто ходила бита чоловіком. Вважається, що безпліддя «Діви Марії» вплинуло на картину, і всі, хто її купував, мали дітей по 10-12 років.
Джерело: http://www.kulturologia.ru/blogs/180716/30499/
Источник: zefirka.net
