Люди використовують найнеймовірніші способи, намагаючись зазирнути у майбутнє. Хтось ворожить на зірках, інші — на кавовій гущі. Однак найнадійніший метод зрозуміти, що буде зі світом далі, знають любителі книг. Виявляється, у багатьох відомих літературних творах приховано таємне послання людству, збагнути яке можна лише завдяки читацькій уважності та вмінню аналізувати.
Ми були вкрай здивовані, коли помітили, наскільки прогнози деяких відомих авторів виявилися близькими до істини. Адже правду кажуть: хто багато читає, той багато знає.
Робот-пилосос – “Незнайка в Сонячному місті”, 1958
Хоча Микола Носов був дитячим письменником, на сторінках своїх книг він описував цілком дорослі речі. Казка «Незнайка в Сонячному місті» легко могла замінити всі посібники того часу з вивчення технологій майбутнього. У це важко повірити, але її автор з досконалою точністю описав сучасний робот-пилосос. Знаменитий Незнайко і всі жителі Сонячного міста ставилися до роботизації та інноваційних технологій як до цілком звичайних речей.
«Відплющивши очі, Незнайко побачив на підлозі, недалеко від ліжка, дивну маленьку машину, яка повзала по кімнаті від однієї стіни до іншої і безперервно дзижчала. Вона проповзла прямо цими папірцями туди й сюди — і всі папірці зникли, ніби їх і не бувало…»
Розумний будинок – «Буде ласкавий дощ», 1950
Американський письменник-фантаст Рей Бредбері знав усе про людську слабкість — лінуватись у комфортних умовах. У своєму оповіданні «Буде лагідний дощ» Бредбері описав блакитну мрію домогосподарок — повністю автоматизований будинок, де всі рутинні завдання виконують роботи.
«У вітальні годинник наполегливо співав: тик-так, 7 годин, 7 ранку, вставати пора!.. На кухні піч сипло зітхнула і витерла зі свого жаркого черева 8 бездоганно підсмажених тостів, 4 глазуні, 16 скибочок 2 бекона, стіні висипали крихітні роботи-миші. У всіх приміщеннях кишели маленькі метушливі прибиральники з металу та гуми. Цей будинок здригався від кожного звуку. Варто горобцю зачепити вікно крилом, як одразу голосно клацала штора — і переляканий птах летів геть. Ніхто, навіть горобець, не наважувався торкатися до будинку!»
Bluetooth-гарнітура – «Хижі речі століття», 1965
Аркадій та Борис Стругацькі не вірили у пророцтва та літературні передбачення, але придумані та описані ними речі у майбутньому часто ставали реальними. Наприклад, сережка-приймач з роману «Хижі речі століття» дуже вже нагадує сучасну Bluetooth-гарнітуру.
«До мене неквапливо наблизився, витираючи губи хусткою, смаглява повна людина в білому, в круглій білій шапочці набік. Шапочка була з прозорим зеленим козирком і з зеленою стрічкою, на якій було написано: Ласкаво просимо. На мочці правого вуха в нього блищала сережка-приймач…»
Банківські картки – “Погляд назад”, 1888
Едвард Белламі народився в 1850 році, а перші банківські картки з'явилися в середині XX століття, але це не завадило письменнику описати їх у своєму творі “Погляд назад”.
Головному герою роману довелося зіткнутися з багатьма дивними речами майбутнього, але найбільше він вразився повною відсутністю готівки, замість яких кошти громадянам надходили на картки, схожі на сучасні кредитки.
Хоча в Росії твір не набув широкої популярності, у 2011 році в Єкатеринбурзі відкрили пам'ятник банківській пластиковій карті, на якій вигравірувано ім'я письменника.
«— Жінки одержують кредитні картки так само, як і чоловіки? — Звісно. — Ліміти за жіночими картами, гадаю, нижчі, оскільки їм часто доводиться відлучатися за сімейними обставинами».
Відеочат – “Ральф 124C 41 +”, 1925
Х'юго Гернсбек не навчався в університеті, не мав наукового ступеня та й письменником був не найсильнішим. І все ж у повісті «Ральф 124C 41+» йому вдалося з дивовижною точністю описати щось на зразок сучасного відеочату.
Хочеться вірити, що знеособлене цифрами прізвище не використовуватиметься людьми навіть далекого 2660 року, адже саме в цей час жив і творив головний герой повісті Гернсбека Ральф 124C 41+.
«Ральф підійшов до укріпленого на стіні телефону, натиснув кілька кнопок, і через деякий час екран апарата засвітився. На ньому з'явилося суто виголене і досить привабливе обличчя чоловіка 30 років.
Дізнавшись у своєму телефоті Ральфа, він з усмішкою привітався…»
Електромобіль – “Всім стояти на Занзібарі”, 1968
Джон Браннер дещо перебільшив поширення електромобілів у 2010 році, адже саме в цей час розгортаються події у його романі. Та й зараз небагатьом із нас зустрічаються легкові автомобілі на сонячних батареях та автобуси на вітрогенераторах. І все ж у творі Браннера досить багато збігів із нашою реальністю. Наприклад, чисельність людей на Землі на початку другого десятиліття XXI століття становила якраз 7 млрд людей.
“По обидва боки від центральної смуги величезні гудучі автобуси без моторів – вони працювали на вітрогенераторах, які розганялися до максимуму щоразу, коли автобус повертав назад у кінцевих пунктах свого маршруту, – тягли до двох сотень пасажирів кожен, раз на два квартали заходили на платформи підйомника, дозволяючи обігнати себе електричним”.
Автоматичні двері – “Коли сплячий прокинеться”, 1899
Винахідниками розсувних автоматичних дверей прийнято вважати Ді Хортона і Лью Хьюїтта, але Герберт Уеллс описав такі двері у своєму творі «Коли сплячий прокинеться» за 60 років до їх появи.
«Двоє незнайомців підкорялися і, глянувши востаннє на Грехема,
повернулися йти, але замість того, щоб вийти під арку, попрямували до протилежної стіни. Потім сталося щось дивне: частина, мабуть, зовсім глухої стіни з тріском розсунулася і, звиваючись на кшталт жалюзі, піднялася вгору і опустилася за тими, хто пішов…»
Сучасний мегаполіс – «Париж у ХХ столітті», 1863 (1864)
Жуль Верн – один із найяскравіших письменників-футурологів. Він передбачив космічні подорожі, появу підводного човна та літальних апаратів задовго до їхнього винаходу, а також став ідейним натхненником для багатьох вчених сучасності.
Дуже точно Жюль Верн описав життя людей у сучасному мегаполісі з його хмарочосами, швидкісними поїздами та інтернетом.
«Ця важлива особа жила в розкішному особняку на Імператорській вулиці, величезній будові, що відрізнявся незрівнянно поганим смаком, продірявленою безліччю вікон; то була справжня казарма, перетворена на приватне житло, аж ніяк не вражаюча, а просто помпезна. Конторські приміщення займали перший поверх та флігелі особняка».
Сучасний офіс – “Машина зупиняється”, 1909
Дизайн сучасних офісів передбачив Едвард Форстер у 1909 році. Що сказати, приміщення, описане в його книзі, і справді нагадує вулик, у якому працівникам доводиться проводити чимало часу.
«Спробуйте уявити кімнату восьмикутної форми, що нагадує комірку бджолиних сот. У ній немає ні ламп, ні вікон, але вся вона залита м'яким сяйвом. Отворів для вентиляції теж немає, проте повітря свіже і чисте. І хоча не видно жодного музичного інструменту, в ту хвилину, коли я подумки вводжу вас сюди, нам назустріч ллються ніжні та мелодійні звуки».
Електронна книга – «Гість з майбутнього, або Сто років тому вперед», 1977
У далекому 1977 році письменник Кір Буличов вигадав відважну і сміливу дівчинку Алісу Селезньову, яка дуже полюбилася радянським дітям в екранізації Павла Арсьонова. А ще письменник передбачив у своїй фантастичній повісті сучасну електронну книгу з Інтернетом.
У кулі з'явився отвір, і з нього на долоню старому Павлу випала чорна штука, схожа на портсигар. “Почитаємо газетку”, – сказав старий. Куля злетіла в повітря і вирушила шукати інших читачів. Коля скоса поглядав на старого, який натиснув якусь кнопку збоку портсигара, портсигар перетворився на різнокольоровий екран і по ньому побігли різні кадри…»
Источник: zefirka.net
