Електрокари більшістю з нас сприймається швидше як нове віяння в автомобілебудуванні. Однак насправді це зовсім не так: у минулому їх неодноразово намагалися популяризувати, але з цього нічого путнього не виходило. Були такі спроби і в Радянському Союзі, особливо намагалися фахівці легендарного автозаводу в Тольятті. І хоча майже всі вони навіть у серію не пішли і опинилися в забутті, вони, безперечно, мають право на згадку. До вашої уваги «вісімка» радянських електромобілів ВАЗ, існування яких для багатьох стане несподіванкою.
ВАЗ-1801 “Поні” (1979)
Цей легкий електромобіль спочатку замислювався як транспорт для експлуатації в межах Олімпійського парку під час Ігор у Москві або, наприклад, ВДНГ. Ось тільки до початку «Олімпіади-80» інженери машину завершити не встигли, що стало причиною подальшого закриття проекту. Більше того, на деякий час від подібної концепції у розробках взагалі відмовилися, а зосередилися на створенні розвізних електромобілів для народного господарства.
ВАЗ-2Е11011 «Електроролер» (1975)
Перша розроблена до кінця модель електромобіля на АВТОВАЗ. За основу було взято іншу подібну машину — ВАЗ-Е11011 «Автороллер». Вона була пляжною баггі, і створювалася ще в 1970 році, але залишилася на рівні досвідченого зразка. Головною модернізацією автомобіля стала установка на неї електродвигуна. Випробування ходового макета виявилися успішними, після чого інженери ВАЗ, набивши руку на цій моделі, розпочали створення повноцінного електромобіля.
ВАЗ-2102Е (1976)
Цю машину розробляли паралельно з «Електроролером». Фактично вона є серійним універсалом ВАЗ-2102, який модернізували електроприводом. Усього їх було створено два екземпляри. Конструктивно автомобіль був не дуже зручний, адже більшість кузова займали батареї. Втім, це не завадило їх успішно експлуатувати для транспортування пошти в рамках міської програми випробувань.
ВАЗ-2802-01 «Поні» (1979)
Спроби створити автомобілі для народного господарства вилилися, зокрема, створення розвізного фургончика ВАЗ-2802-01. Причому саме ця машина була результатом державного замовлення, а особистої ініціативи кількох інженерів ВАЗ. До речі, у його розробці використали елементи вищезгаданого ВАЗ-1801. Автомобіль мав вантажопідйомність 450 кілограм, а його інші технічні характеристики навіть дозволяли вести мову про постановку його в серійне виробництво. Однак із незрозумілих причин цього так і не сталося.
ВАЗ-2802-02 «Поні» (1980)
ВАЗівські інженери вирішили не зупинятися на одному фургоні, тому створили другу модифікацію. Розробкою цієї машини займалася група молодих інженерів під керівництвом Михайла Маркієва. Автомобіль справив справжній фурор у рамках виставки “Автопром-84”, а також поповнив список нагород АвтоВАЗу одразу 14 золотими медалями. Ось тільки білет у життя всі ці успіхи не допомогли йому отримати – у серійне виробництво машина так і не потрапила.
ВАЗ-2801 (1980)
На відміну від вищезгаданих моделей, ВАЗ-2801 таки опинився на конвеєрі. Машина була розвізним фургоном на базі ВАЗ-2102, а всього було вироблено 47 екземплярів. Експлуатувалися вони у трьох містах УРСР: Запоріжжя, Київ та Сімферополь. Але в кінцевому підсумку виробництво далі розгортати не стали, а до сьогодні відомо тільки про дві машини, що збереглися, причому є дані, що з них зняли електрообладнання і замінили звичайними двигунами. Обидві вони перебувають у власності українських приватних колекціонерів.
Електрокарт ВАЗ “Поні” (1981)
І знову машинка з прізвиськом “Поні”. Це електрокар, призначений для малюків. Концепт був добре оцінений та мав непоганий потенціал: зокрема, посів перше місце на Всесоюзному конкурсі на створення нових зразків технічних ігор та іграшок та предметів для технічної творчості дітей та підлітків. Однак на шляху пуску іграшки у виробництво стала її собівартість, яка виявилася надто високою.
ВАЗ-2702 (1983)
Після ВАЗ-2801 інженери ВАЗу у прагненні створити електромобіль не зупинилися, і в результаті було розроблено розвізний фургон ВАЗ-2702. Ось тільки ця модель виявилася дуже невдалою, зокрема у питанні безпеки. Вся справа в тому, що кузов машини був алюмінієвим і досить швидко деформувався. Більше того, для його перевірки навіть провели краш-тест, який був справжньою рідкістю у радянському автопромі. У результаті після першого ж удару вона перетворювалася мало не на купу металу.
Джерело: https://novate.ru/blogs/301221/61708/
Источник: zefirka.net
