Дивно, що слов'янські діти добре знають Шарля Перро та братів Грімм і погано – Божену Нємцову, легендарну чеську збирачку казок. Самі чехи вважають її основоположницею чеської літератури. Але, крім того, Нємцова вартує більшої слави вже тому, що, на відміну від Перро та Грімм, не переробляла народні казки у повчальні історії з мораллю. Вона взагалі обробляла їх настільки мінімально, що сюжети чи окремі фразочки викликали скандал — адже справа відбувалася у манірному дев'ятнадцятому столітті.
Дванадцять місяців та їх невідома авторка
Найзнаменитіша у Росії із західнослов'янських казок, записаних Нємцовою — «Дванадцять місяців». Звичайно, діти її знають в адаптації Маршака, який зробив з неї п'єсу, прибравши всі недитячі моменти. Але дитинство йде, і дорослим варто було б уявити, як виглядала ця казка, поки була фольклором, а чи не літературою. Втім, для цього Нємцову треба було б активніше видавати — але у фаворі, як і раніше, француз Перро та німці Грімм, а не головна слов'янська збиральниця казок. Можна сказати спасибі, що хоч одну казку і хоча б у переказі Маршака знають у Росії, Україні, Білорусі.
Інша знаменита казка, з якої зробили популярний фільм – “Три горішки для Попелюшки”. А ось фільм «Сім воронів», теж за записами Німцової, у нас знають значно менше, хоча багато чехів на ньому виросли.
Справжнє ім'я Божени Німцової, щоправда, Барбора Панклова. Ім'я «Божена» вона взяла саме з протесту перед тим, у якій зневазі в її час було все слов'янське в Австро-Угорщині. Прізвище нове отримало по чоловіку — Йозефу Німецу. У сімнадцять років батьки буквально випхали Барбору заміж за тридцятидворічного Німця, податкового інспектора — найвигідніша партія! Шлюб цей був нещасливий, та ще й клопіткий — Німець за обов'язком служби постійно переїжджав із міста до міста.
Барбора не одразу прийшла до інтересу до рідного фольклору. Заміжня життя її завжди обтяжувала, і вона шукала собі віддушину. Десь у двадцять три роки почала писати вірші, але зрозуміла, що поезія – не її стихія. Переключилася на нариси, тим більше, що раптом зацікавилася рідною слов'янською історією та культурою. Два її перші нариси – це поворотні моменти і в історії збирання слов'янського фольклору, і в історії чеської літератури (Нємцова нарешті прийшла у прозу). «Картини домажлицьких околиць» та «Народні казки та перекази» у семи частинах привернули до себе увагу слов'янофілів миттєво.
Ці нариси Божена вперше написала чеською, а не німецькою. Німецька, власне кажучи, була для Боженої рідною мовою не лише тому, що вона жила в Автро-Угорщині. Її вітчимом із півроку Божени був німець Йоганн Панкл, чиє прізвище вона і носила до заміжжя. А перші півроку вона була Новотною, на прізвище матері. Природно, всередині сім'ї спілкувалися не чеською — Йоган його, швидше за все, і не знав. Хто ж був біологічним батьком Божени? Невідомо та й неважливо. Він не вплинув на неї ні найменшого впливу.
Лише у двадцять три роки, познайомившись із легендарними тепер чеськими поетами Вацлавом Болеміром Небеським та Карелом Яромиром Ербеном, Божена перейнялася ідеєю протистояння асиміляції чехів та словаків німцями. Вона почала писати по-чеськи — адже на той час чеська була дуже умовно письмовою мовою. Коли хотіли записати щось велике, розумне, важке, академічне — писали німецькою.
Як стають письменницями
Дуже довго Божена уникала літератури — досвід із поезією змусив її думати, що з літератури вона створена взагалі. Публіцистика – це інше. Там досить рівного стилю та уваги до фактів. Але обидва поети переконали Божену хоча б спробувати. Чеській літературі поки що не були потрібні генії. Чеській літературі потрібен був початок, їй було поживне середовище, на якому виростуть генії, говорили вони. І Божена спробувала.
Пхнула її в літературу, правду сказати, потреба. На руках у Німеців було вже четверо дітей, коли Йозеф постраждав від підозр у зв'язках із революціонерами. Йому за кожного нового перекладу знижували платню, а зрештою просто звільнили з «вовчим квитком». Без грошей було непросто важко: помер від неможливості заплатити лікарям, купити ліки син Гінек. У нього, як тоді було часто, розвинувся туберкульоз. Зупинити хворобу можна було, вчасно помітивши її, вивезши дитину в клімат тепліше, підтримуючи ліками, але це коштувало грошей, природно.
Смерть дитини перетворила стосунки на сім'я Німеців із прохолодних на крижані. Йозеф навіть подумував про розлучення, але все ж таки не наважився ламати дітям життя — адже за уявленнями того часу їм довелося б залишитися не з матір'ю, а з батьком, і вони жорстоко страждали б від розлуки з коханою мамою.
На той час Європа вже знала комерційно успішних письменниць. Щоправда, переважно француженок. Мадам де Сталь, Жорж Санд, Даніель Стерн. У Британії успішно видалася Мері Шеллі зі своїм чудовиськом Франкенштейна, Шарлотта Бронте вже відмовилася від чоловічого псевдоніма та випускала книги як жінка. Божена могла піти або працювати за копійки вчителькою, що приходить, або ризикнути і на багато днів сісти за письмовий стіл, не знаючи, чи окупляться ці дні, втрачені для спроб заробітку звичайним способом.
Стати матір'ю чеської літератури
Якщо цікаво познайомитись із класикою слов'янської прози, то варто пройтися за цим списком. Перші три оповідання Божени називалися «Барушка», «Карла» та «Сестри». Потім вона написала реалістичну повість «Бабуся» — і нарешті дізналася, що таке популярність. Чеха-слов'янофіла, який не читав би цієї повісті (а отже, не купив би її), не було, мабуть, уже за рік.
Самій Божені більше подобалася її така повість — «Гірське село». Але переклали на двадцять мов саме «Бабусю», включили до шкільної програми саме «Бабусю», і досі найактивніше перевидають теж «Бабусю». Саме за цю повість Божену назвали матір'ю чеської літератури. Дивно — вона була готова стати не більше, ніж живильним ґрунтом для того, щоб одного разу виріс справжній геній рідної словесності… А виявилася цим генієм.
Головною героїнею повісті була, звісно, справжня бабуся Божени, мати матері — Магдалена Новотна. Ще дівчинкою письменницю неодноразово відправляли до неї в село поправити здоров'я. Окремий дуже значущий персонаж — дівчина Вікторка, яка збожеволіла після зґвалтування і, вагітна, пішла жити до лісу. Її зманив із дому солдатів. Тоді такі історії були не рідкістю.
Пізніше Нємцова видавала як свої розповіді й повісті, а й новий зібраний фольклорний матеріал — словацькі казки. Вона не тільки зібрала їх, а й переклала німецьку, щоб ввести в загальний культурний простір Австро-Угорщини.
На жаль, гонорари, незважаючи на популярність, Нємцова отримувала наймізерніші. Сім'я перебивалася із хліба на воду. Вона неодноразово, натхненна похвалою слов'янофілів, зверталася до них по допомогу — але отримувала жалюгідні гроші. Тим дивніше було бачити, які похорони влаштували сорокадворічної письменниці. На похорон грошей знайшлося дуже багато. Якби ці гроші знайшлися раніше, Нємцова не згоріла б від сухот — але кому вона потрібна була жива? Мертві письменники набагато цікавіші. Мертвих люблять.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/200519/43167/
Источник: zefirka.net
