За 711-714 роки Омейядський халіфат захопив більшу частину територій сучасних Іспанії та Португалії. Події були шокуючи як для християн Європи, так і для самих арабів. Враховуючи багатомісячні облоги, що супроводжували всі середньовічні війни, а також величезну територію Іберійського півострова, цю кампанію порівнюють із бліцкригом.
Як арабам удалося так швидко підкорити Іберію? Що їм завадило продовжити вторгнення до Європи? І чому Реконкіста розтяглася аж до 1492?
Іберія до арабського завоювання
На початок ісламського навали в Іберії склалася гостра обстановка. Правлячою групою та одночасно відокремленою кастою воїнів були вестготи. Це один із давньонімецьких спілок племен, які під тиском гунів були витіснені з Центральної Європи, перейшли Піренеї і протягом V століття завоювали собі королівство.
Вестготи завзято берегли свою культуру та чистоту крові. Монархи забороняли воїнам укладати шлюби з корінними жителями регіону та чинили на них постійний тиск.
Романо-іберійці (нащадки римлян), баски (найдавніше населення півострова), астурійці-кельти та євреї, які разом складали народну більшість, відчували себе приниженими і в майбутньому не чинили серйозного опору мусульманам.
Ситуацію посилювала особа вестготського короля Родеріха. Діяч не був представником королівської крові і зайняв трон в обхід законних спадкоємців – синів померлого монарха Вітіци. Вони приховали сильну образу.
Буря з пустелі
Інша ситуація склалася в Магрібі – Північній Африці під контролем арабів. Основу їхнього війська у регіоні становили місцеві жителі бербери. Пустельні кочівники почали масово переходити в іслам лише у 690-х роках. Вони зберігали язичницькі традиції і в умовах нечисленності арабської адміністрації загрожували будь-якої миті вийти з-під контролю.
Вихід знайдено досить оригінальний. Намісник Магріба Муса ібн Нусайр заручився схваленням імператора Халіфата Валіде I і направив буйну вдачу берберів на пограбування Іберії.
Політика не передбачала завоювання півострова. Мусульмани хотіли лише здійснити кілька рейдів, озолотитися та заодно заспокоїти берберів. Але план змінився, коли ісламське панування добровільно прийняв правитель Сеути Юліан.
Сеута була провінцією Візантійської імперії та останнім непокореним містом у Північній Африці, яке ніяк не піддавалося арабам. До такого рішення Юліана підштовхнула страшна образа на короля Родеріха. Вестготський монарх виявився ще й ґвалтівником, «оприбуткувавши» дочку Юліана під час її навчання в королівстві.
Юліан переконав Мусу організувати повноцінний похід на Іберію і щоб бербери змогли туди переправитися, надав мусульманам весь свій флот.
Випадковий бліцкриг
Генеральна битва між мусульманами та вестготами відбулася у 711 році. Арабо-берберське військо поступалося супротивникові в чисельності мінімум у 2-3 рази.
Підвели Родеріха обділені королевичі. Сини Вітіці, які очолювали фланги, не брали участі у бою. Історики припускають, що вестготи не вірили у серйозність намірів мусульман, вважаючи їхній похід звичайним пограбуванням. Таким чином принци планували чужими руками позбутися узурпатора та його прихильників.
Проте араби пішли далі. Міста здавались одне за одним. До 718 року було добито останні осередки опору. Зупинити арабів вдалося лише у 732 році. На цей момент вони вже встигли захопити Аквітанію (південь сучасної Франції).
На відміну від Родеріха, франкскому правителю Карлу Мартеллу вдалося об'єднати своїх підданих перед загрозою. Протистояння тривало до 750 року, доки халіфаті не вибухнула Громадянська війна. Із цього моменту походи до Європи припинилися.
Чому Реконкіста тривала майже 800 років?
Довгий час нікому навіть не спадало на думку, що Іспанію треба відвойовувати. Навпаки, протистояння ісламу та християнства на той час просто не існувало. Християни воювали з мусульманами, але не за віру, а через землі, гроші, торговельні шляхи, образи короля – релігія не була першорядною. З такою ж завзятістю європейці воювали один з одним, як і араби.
До того ж, середньовічні мусульмани були набагато терпимішими за своїх сучасників-християн. Араби надали іберійцям майже рівні з ними соціальні та економічні права. Плати підвищений податок і можеш сповідувати релігію без утисків.
У той же час, наступ християн супроводжувався грабежами, етнічними чистками, вигнанням іудеїв та репресіями проти «християн-колабборантів». Це поєднувало різношерсті народи Іберії на шляху до опору Реконкісте.
Источник: zefirka.net
