Вважають, що у СРСР усе було сірим і однотипним, від штанів до автомобілів. Частково з цим можна погодитись – планова економіка не залишала дизайнерам великого простору для маневру. Але не все так однозначно.
Французький фотограф Фредерік Шобен якось натрапив на фотографію будівлі Міністерства автомобільних доріг у Тбілісі і так вразився сміливістю архітектурних рішень, що взявся за фотопроект про футуристичну архітектуру СРСР 70-90-х років. Семирічна мандрівка колишніми радянськими республіками вилилася в чудову фотокнигу під назвою Cosmic Communist Consructions Photographed (дослівно — «Сфотографовані космічні споруди комунізму»).
Міністерство автомобільних доріг Грузинської РСР.
У передмові зазначається, що автор хотів продемонструвати несподіваний спалах уяви радянських архітекторів. На відміну від ранніх років існування СРСР, у містобудуванні звітного періоду не простежується єдиний стиль. Шобен вважає розкид архітектурної думки ознакою політичної системи, що розпадалася.
Дача Президії Верховної Ради СРСР на озері Севан, Вірменія.
Палац одруження у Бішкеку, Киргизстан.
«Кожний режим мав власну, суворо певну естетику. Вона створювала для архітекторів межі дозволеного. Але те, що сталося з 70-х років, можна назвати стилістичним вибухом», — каже фотограф.
Інститут робототехніки та технічної кібернетики, Санкт-Петербург.
Кінотеатр “Росія” в Єревані, Вірменія.
Загалом у книзі представлено 90 споруд. І кожне з них буквально дихає ідеями прогресу та могутності Радянського Союзу.
Палац одруження у Тбілісі, Грузія.
Політехнічний інститут у Мінську, Білорусь.
При цьому наведені архітектурні шедеври залишають подвійне враження. Чи це утопія — невідворотність світлого майбутнього, коли СРСР диктуватиме моду усьому світу. Чи то антиутопія, в якій сам будинок Будинку Рад ніби стежить за кожною людиною, подібно до Великого Брата з роману Оруелла.
Будинок Рад у Калінінграді.
Пам'ятник жертвам німецьких окупантів, Каунас, Литва.
Крематорій у Києві.
Варто зауважити, що Шобен явно ставиться до Радянської держави з настороженістю та недовірою. Це прозирає в його статті для The Architectural Review: «…де б я не виявлявся, мій інтерес скрізь сприймали як щось дивне — люди, які жили поруч із цими будинками, ще мали сильне похмілля від радянського періоду». У принципі це не дивно для європейця.
Академія наук у Москві.
Інститут інформації у Києві.
Санаторій “Дружба”, Ялта.
Дача Андропова у Пярну, Естонія.
«Зараз спостерігаються симптоми реабілітації, — пише фотограф. — В Естонії та Литві, наприклад, нове покоління закликає визнати ці будинки пам'ятками архітектури. Відкидаючи ідеологічні передумови, молоді люди розуміють, що краще зберегти неоднозначну спадщину, ніж опинитися перед історичною пусткою».
Адміністративний будинок, Рапла, Естонія.
Дача Брежнєва в Паланзі, Литва.
Готель на Домбаї.
Радянське посольство на Кубі, Гавана.
Источник: zefirka.net
