Скарби завжди манили до себе шукачів пригод. Загадковою пеленою огорнута історія практично кожного захованого від сторонніх очей скарбу та чужого багатства. І, мабуть, найбільшим ореолом таємничості оточені легендарні скарби Омеляна Пугачова. Існує безліч свідчень, історичних фактів того, що прихованих Пугачовим у різний час скарбів було кілька десятків.
Звідки у простого козака такі багатства
У ході своєї «визвольної діяльності» Омелян Пугачов обростав новими соратниками. Військо його зростало і множилося. Різноманітний народ постійно поповнював ряди борців із царською владою. Годувати та утримувати таку армію було справою першорядною. Після битв селянське військо обов'язково обзаводилося чималими цінностями. Але загони мали зберігати мобільність, і тягати із собою важкі обози з багатствами було неприйнятно. Тому їх ховали до певного часу.
Знаменитий донський козак не просто приховував тяжко награбоване та здобуте у битвах майно. Він робив це практично щоразу перед тим, як вступити в бій із противником. Якісь битви закінчувалися благополучно для селянських повстанців, а в інших війська Пугачова розбивали. Вони мали рятуватися втечею. Відступаючи, вони, звичайно, не могли забрати сховані напередодні скарби.
Омелян Іванович та його вузьке коло наближених, які знали про таємні місця, змушені були сподіватися, що колись повернуться і відшукають заховане. Але повстання було придушене, а скарби так і залишилися лежати в землі. Подейкують, що деякі скарби знайшли щасливцями. Інші ж ще чекають на своїх першовідкривачів.
Два брати і розповідь бабусі
В анналах історії збереглася така легенда. Два брати в дальній дорозі вирішили зупинитися на нічліг у глухому селі. Попросилися на постій до однієї жінки похилого віку. Та їм розповіла, що колись була кухаркою при самому Пугачові. І додала, що була при тому, як ховали скарб у гирлі однієї з башкирських річок. Як виявилося, ці брати жили неподалік від озвученого місця. Один із них, повіривши розповіді бабусі, вирушив на пошуки. Клад цей він знайшов, став поважною і багатою людиною.
Легенда легендою, але дещо змушує запідозрити її правдивості. Бабуся в оповіді описувала точне місце, гирло річки Ямашли. Якщо простежити по карті, можна побачити, що гирло Ямашли розташовується прямо за населеним пунктом з назвою Побоїще. Саме тут був розбитий один із загонів Пугачова.
Золоте озеро Інишко
А ось оповідь, яка передавалася з вуст у вуста кілька століть. Боровся Омелян Іванович Пугачов за права простого люду, а заводчиків та поміщиків не шкодував. Вирішили панове відкупитися від розбійника. Зібрали і наказали доставити з гінцями йому дві величезні бочки золота. А пугачівський табір на той час базувався біля озера Інишко, що під Міассом. Покликав Пугачов своїх помічників і наказав їм скинути в озеро ці бочки. Навіщо, мовляв, нам багатство, омите сльозами народними?
З тих пір не дають спокою ці злощасні барило шукачам скарбів. Один із поміщиків навіть намагався озеро осушити. Так, хоч би як так! Озеро саме собою є географічною загадкою. Знаходиться поряд із знаменитим Тургояком. Всупереч усім законам має рівень на 50 м вище за Тургояк, хоча з'єднано з ним підводними каналами. І ні підкопи, ні спроби осушення дрібніші за нього не зробили. Золото в барилах так і залишилося спочивати десь на мулистому дні.
Де скарб відомо, а дістати не виходить
Картина “Пугачівщина”. Художник: С. Молодих
Нещодавно стала відома зовсім неймовірна історія про пугачівський скарб. Один із мешканців Південного Уралу звернувся до ЗМІ за допомогою. Як він стверджує, йому вдалося знайти місце «поховання» скарбу Омеляна Пугачова. Дослідник знайшов в архівах згадку, що біля його міста (Пласту) у лісах було обладнано схованку. У ньому були приховані чималі церковні цінності та експропрійовані у дворян коштовності.
Чоловік довгий час намагався відшукати це місце, і, нарешті, йому посміхнувся успіх. Прямо в гущавині лісу лежить величезна багатотонна плита. На його думку, це кам'яна кришка, яка надійно закриває схованку. На монолітному масиві є трикутний символ, що є покажчиком місце схрона. По дорозі до схованки зустрічаються різні рукотворні знаки, які ведуть у потрібному напрямку.
Діаметр схованки близько ста метрів. Це дає можливість припустити, що скарб усередині справді грандіозний. Окремої дороги до цього місця немає. Ліс густий і важкопрохідний. Жоден, ані навіть десятеро людей цю плиту підняти не змогли. Техніку підігнати не вдалося. Опинившись у безвихідній ситуації, шукач вирішив таки залучити до допомоги громадськість.
Але, зважаючи на все, його словам і фото ніхто не надав особливого значення. Цілком можливо, сьогодні в лісах Челябінської області незліченні багатства. Вони одночасно і доступні, і недосяжні. Правду кажуть, що скарби прокляті, вони не даються просто так у руки.
Скарби все ще чекають
Скільки їх ще, цих скарбів Пугачовських? Існують лише десятки легенд та переказів. А як багато скарбів ховалося в найсуворішому секреті, відомостей про них до нас навіть не дійшли. В останні роки шукання скарбів стало дуже популярним заняттям. Люди озброюються металошукачами. Зариваються в архівні хроніки, намагаючись знайти старовинні карти та нові деталі. Хто знає, можливо й легендарні скарби Омеляна Пугачова незабаром будуть знайдені.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/260218/37952/
Источник: zefirka.net
