Дуже часто, говорячи про цензуру, мають на увазі тотальний контроль, якому зазнавали практично всі твори в Радянському Союзі. Однак варто згадати і про те, що вплив цензури зазнавав мистецтво і в інших країнах. Сполучені Штати Америки є однією з найдемократичніших країн, однак і тут був жорсткий контроль. У різний час у США нещадно забороняли, різали та фактично псували багато відомих фільмів.
«Прощавай, зброю!», 1932
Екранізація роману Ернеста Хемінгуея виробництва компанії Paramount розкритикувалася ще до того, як її побачили глядачі. На думку критиків, картина демонструвала дві сцени незаконного кохання, в ній був присутній громадянський шлюб, сцена появи на світ незаконної дитини і ще в ній було показано відступ італійської армії.
В результаті «Прощавай, зброю!» комісія з цензури заборонила, а творці фільму були змушені терміново вносити зміни, у тому числі було показано перемогу Італії, а незаконний зв'язок отримав негативну оцінку з боку подруги головної героїні. Навіть позитивна оцінка фільму голлівудськими продюсерами не дала можливості глядачам побачити «Прощавай, зброю!». Фільм пролежав на полиці чотири роки і вийшов на екрани лише після того, як було вирізано всі любовні сцени, а у фільмі з'явилося кілька діалогів, у яких висловлюється несхвалення незаконних відносин. І навіть додалася сцена, де на жіночому пальчику з'являється обручка.
“Еммануель”, 1974 рік
Адаптацію роману Меріет Ролле-Ендріан «Еммануель» для показу у Франції заборонив президент Жорж Помпід. Після його смерті фільм все ж таки випустили в прокат. У США йому надали клас «Х», який допускав показ лише у спеціальних та приватних кінотеатрах. Однак демонстрація в місті Ковіна призвела згодом до дуже тривалого судового розгляду і навіть прийняття екстреного розпорядження, відповідно до якого кінотеатр, де демонструються «фільми для дорослих», може розташовуватися не ближче, ніж за 500 футів від житлових будівель.
Кінотеатру Covina довелося позиватися до місцевої влади, доводячи свою непричетність до закладів для дорослих. Адміністрація кінотеатру з 1977 по 1981 рік вела позов, в результаті якого було видано попередню заборону, яка могла бути застосована до цього закладу тільки після збільшення кількості демонстрованих фільмів еротичної спрямованості.
Варто зазначити, що цей фільм довгі роки було заборонено до показу і в Радянському Союзі.
“Анатомія вбивства”, 1959 рік
Фільм режисера Отто Премінгера виробництва компанії Columbia Pictures був заборонений для показу в Чикаго через те, що він мав опис зґвалтування. Це дозволило віднести “Анатомію вбивства” до непристойних картин, а кінокомпанію змусило звернутися до суду з вимогою скасувати заборону на показ. На щастя, суддя Майнер Окружного суду США Північного округу штату Іллінойс справедливо зазначив, що опис насильства викликає жалість до жертви, а не хтиві бажання.
«Віва, Маріє!», 1965 рік
Комічний вестерн, що оповідають про пригоди бродячих артистів, волею нагоди втягнутих у селянську революцію у вигаданій країні, мав успіх у глядача. Але цензори в штаті Техас могли побачити в ньому грубість і жорстокість, підштовхування до нерозбірливих сексуальних зв'язків та пробудження нездорового інтересу до сексу. На цій підставі фільм визнали невідповідним для молоді. Тільки Верховний суд США зміг вирішити проблему з демонстрацією картини, водночас суддя Маршалл зазначив: якщо кінематографісти боятимуться цензури, вони зніматимуть менш яскраві та якісні фільми.
«Кудряшка», 1947 рік
Фільм, що оповідає про шкільні витівки білих та афроамериканських дітей, які вчаться одного класу, був заборонений до показу в Мемфісі, штат Теннессі, саме через расовий склад дітей. Цензори пояснили своє рішення тим, що на Півдні темношкірі діти не навчаються в одних класах з білими, а рівність рас цих територіях не визнається. Судовий розгляд кінокомпанії United Artists проти Комісії з цензури Мемфіса хоч і визнав недоцільність заборони фільму за расовою ознакою, клопотання відхилило і не визнало заборону на демонстрацію фільму порушенням свободи слова. Суд не вважав за можливе не брати до уваги закони окремо взятого штату.
“Калігула”, 1979 рік
Спільний фільм виробництва США та Італії піддався критиці через велику кількість еротичних сцен. Продюсер Боб Гуччіоне не взяв до уваги навіть протести своїх колег і не виключав із остаточної версії фільму відверті сцени. Він просто позначив фільм для демонстрації лише дорослим. Коли ж картину, що знімалася в Італії, привезли до США, митники аеропорту Кеннеді заявили, що фільм аморальний і вимагають притягнення дистриб'юторів до кримінальної відповідальності. Проте Департамент юстиції дозволив ввезення «Калігули».
Після прем'єри в Нью-Йорку в лютому 1981 року було подано колективний позов проти дистриб'юторів картини, згадавши в ньому і кримінальний відділ Департаменту юстиції, який дозволив ввезти аморальний фільм до США. Незважаючи на активні виступи проти демонстрації «Калігули» з боку поборників моралі, суд вважав за можливе його показ. Було винесено рішення про те, що фільм ображає сучасні стандарти суспільства, але водночас є політичною та художньою цінністю.
“На Західному фронті без змін”, 1930 рік
Екранізація роману Еріха Марії Ремарка, знята режисером Льюїсом Майлстоуном, незважаючи на підтримку з боку Організації американських бойскаутів і навіть німецьких жіночих організацій, не змогла з'явитися на екранах у первозданному вигляді. Цензурні комісії визнали непристойними сцени купання оголених чоловіків у річці та момент, коли молодий солдат, який злякався артобстрілу, не зміг проконтролювати реакцію власного тіла.
Комісія штату Огайо вимагала вирізати ці сцени з фільму. При повторному випуску фільму в прокат в 1939 спірні моменти були вирізані, а замість них додано кілька антифашистських сцен. Лише 1998 року вдалося відновити початкову версію картини.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/210719/43712/
Источник: zefirka.net
