Півнячі бої — типова латиноамериканська розвага, яку, втім, можна навіть назвати азартною грою, оскільки цей захід збирає величезну кількість уболівальників, які роблять ставки, і викликає неодмінне напруження пристрастей та емоцій серед глядачів. У Панаму півнячі бої прийшли ще разом з колонізаторами, хоча, насправді, їхнє коріння сягає набагато давнішого відрізку історії. Півні змагалися ще в Індії IV-III тисячоліттях до н.е., у стародавньому Китаї та Персії, трохи пізніше, у 700 році до н.е. – у Вавилоні, в античній Греції та Стародавньому Римі.
Зараз більшість країн, які раніше практикували півнячі бої, наклала на них заборону. Однак, у низці країн Азії та Латинської Америки півнячі бої досі проводяться і, крім того, є невід'ємним атрибутом народних традицій.
У Панамі півнячі бої користуються величезним успіхом, і вже перейшли з розважального розряду в серйозні заходи: з 1975 року Панама офіційно експортує бойових півнів до інших країн. На фермі Cabaña Marayo у Пенономі, провінція Кокле, створена «школа бойових півнів» – там проводиться повний цикл робіт з вирощування справжніх «півнячих гладіаторів», ведеться їх відбір, дресирування, за ними стежать і доглядають, щоб покращувати генетику кожного наступного. Особлива увага приділяється годівлі бойових півнів: їжа має бути насичена вітамінами B12 та B15 для зміцнення м'язової маси. Крім цього, в кормі повинні бути залізо, протеїни та спеціальні харчові добавки.
Що стосується самої техніки бою – то там все просто, і проведення півнячих боїв вимагає набагато менших витрат і зусиль, ніж, наприклад, корида. Півнів стравлюють на невеликому майданчику круглої форми. Господарі роблять ставки, які програли платить переможцю. У Панамі півні завжди борються на смерть, тобто виживає лише один, який і стає переможцем змагання.
Глядачі півнячих боїв – переважно чоловіки, хоча зрідка трапляються і жінки. Зазвичай це видовище супроводжується криками та свистами вболівальників, розпиванням пива та рому, бурхливими емоціями та нерідко навіть сльозами господаря переможеного півня. який встиг прив'язатися до свого «гладіатора» і вкладав величезні сподівання цього змагання.
Кажуть, що біль втрати бойового півня дуже гірка, а пісня півня, що переміг, подібна до прекрасної поеми, що пестить слух.
Источник: zefirka.net
