За всіх часів у всіх країнах ставлення до гомосексуалістів було різним. Десь їх забороняли, карали і навіть убивали, а десь навпаки заохочували. Від давньошумерських борделів, через багаття інквізиції до вікторіанських психіатричних лікарень – розповідаємо де і як карали, вбивали та намагалися лікувати гомосексуалістів.
Стародавній Єгипет
Незважаючи на досить вільні за сучасними мірками вдачі і той факт, що більшість стародавніх єгиптян взагалі ходили без одягу, гомосексуалізм на той час не заохочувався. «Першою одностатевою парою» називають єгиптян Хнумхотепа та Ніанххнума. Вони жили за правління фараона Ніусерра з п'ятої династії (бл. 2458 – 2422 роки до н. Е..) І були досить високопоставленими вельможами. Обидва носили звання доглядачів королівського манікюру, були довіреними особами фараона та пророками Ра у Сонячному храмі Ніусерра. Незважаючи на свої одностатеві стосунки і Хнумхотеп, і Ніанххнум були одружені та мали дітей. У 125-му розділі Книги Мертвих, мужоложство вважалося 27-м із 42 гріхів, у недосконалості яких мав виправдовуватися стародавній єгиптянин перед судом богів.
Месопотамія
Для стародавнього міста Урука взагалі було характерно широке поширення будь-якої проституції, у тому числі й гомосексуальної. Хоча, згідно з середньоассірійськими законами II тисячоліття до н. е. гомосексуальність мала суворо каратися. У законах навіть був спеціальний параграф на цей рахунок, який говорив: «Якщо людина пізнала рівного собі, і її клятвенно звинуватили і викрили, має пізнати її саму і оскопити її».
Ізраїль та юдея
Тут все досить чітко. Книга Левіт говорить: «І говорив Яхве до Мойсея: Скажи синам Ізраїля: … І з чоловіком не лягай, як лежать із жінкою: гидота це. … Не оскверняйте себе всім цим, бо всім цим осквернилися народи, які Я проганяю від вас». «І людина, що ляже з чоловіком, як лежать із жінкою, — гидоту вони зробили обидва, смертю нехай будуть умертвлені, їхня кров на них».
Індія
У Стародавній Індії ставлення до гомосексуалізму і покарання нього дуже залежало від регіону та конкретної людини, викритих у цьому діянні, а точніше від його касти. Для дівчини, яка розбещує іншу дівчину, встановлено штраф; якщо жінка розбещує дівчину, то брахманці обривали голову, кшатрійці відрізали два пальці, а інших публічно провозили на віслюку. Водночас у «Камасутрі» Ватсьяяни Малланаги (III століття) міститься детальний опис аупариштаки (орального сексу за участю євнуха). За словами вченого: «У деяких чоловіків аупариштаку роблять молоді слуги з блискучими прикрасами у вухах. Те саме роблять і деякі городяни, бажаючи зі зростанням довіри за взаємною угодою догодити один одному».
Стародавній Китай
Хто б міг подумати, але древній Китай був однією з найлояльніших країн щодо гомосексуалістів. Зважаючи на все, до певного часу одностатеві стосунки тут ніяк не каралися. Навпаки, багато китайських імператорів династії Західна Хань мали в гаремах як незліченну кількість жінок, а й молодих людей. А провінція Фуцзянь взагалі прославилася народною ритуалізацією одностатевих шлюбів між чоловіками, що втілилася в культі Ху Тяньбао.
Європа
Про Європу загалом зрозуміло і так. Численні свідчення давніх істориків явно свідчать, що Німецьки, Кельти, Етруски та інші європейські народи цілком нормально ставилися до гомосексуалізму, крім це чимось особливим чи неправильним. Діодор Сицилійський, зокрема, про кельтах писав так: «Маючи жінок прекрасної зовнішності, галли приділяють їм мало уваги, будучи надмірно одержимі божевільною пристрастю до чоловічих обіймів». У той же час давньогрецький лікар Соран Ефеський, який працював у Римі у II столітті н. е. у своїх працях висловлювався про гомосексуалізм як про психічну патологію.
Середньовіччя
На зміну античності прийшли «Темні віки». Церква і Свята Інквізиція намагалися будь-якими способами припинити не тільки одностатеві зносини, а й взагалі будь-які прояви сексуальності. Саме тому на багаттях буквально натовпом спалювали будь-яких гарних жінок, які, на їхню думку, неодмінно були відьмами і свою красу начарували собі самі. За відьмами на багаття вирушали й мужоложці. Втім, є чимало свідчень того, що самі інквізитори було зовсім не проти потішитися не тільки з повіями, а й з молодими юнаками. Про жодні спроби «лікування» гомосексуалізму тоді, як ви розумієте, не могло бути й мови. Інквізитор сказав на багаття — отже на багаття. Але тільки після хороших і тривалих тортур, само собою.
Середньовічна Японія
А ось тут для гомосексуалістів “темних століть” був справжній рай. Як і в Стародавній Греції, сексуальні відносини між чоловіком і хлопчиком не тільки не заборонялися, а й всіляко заохочувалися, розцінюючись як форма наставництва. Вважалося, що таким чином досвідчений чоловік вчить хлопчика бути сильним. Є величезна кількість текстів епохи Сюдо, які розповідають про те, які сильні і сміливі хлопчики були в ті часи і наскільки доблесно вони боролися з ворогом. Так, гомосексуалізм у середньовічній Японії був особливо поширений серед воїнів-самураїв.
Епоха Відродження
Ренесанс у Європі приніс із собою як свободу творчості, а й хоч невелику, але все-таки свободу звичаїв. Так, гомосексуалізм був, як і раніше, тяжким і серйозним звинуваченням, так, за нього все ще могли засудити до серйозного покарання. Але з кожним роком мужоложців почали все рідше спалювати і взагалі страчувати. З іншого боку, широке поширення одностатевого кохання особливо серед духовенства — популярна тема сатиричної літератури епохи Відродження. Так, наприклад, в «Декамероні» Боккаччо (середина XIV століття) дано такий опис папського двору в Римі: «всі вони, від малого до великого, відкрито розпусничують, вдаються не тільки до розпусти природної, а й впадають у гріх содомський, що ні в кого з них немає ні сорому, ні що немалим впливом Якщо хто забажає випросити собі велику милість, то без їхнього посередництва не обійтися ».
XIX століття
З початком ХІХ століття і розвитком всіх галузей медицини, дедалі більше учених і лікарів звертають увагу на гомосексуальні відносини як у предмети ретельного дослідження та аналізу. Більшість із них приходило до висновку, що гомосексуалізм є дегенеративним захворюванням і підлягає лікуванню, як і багато інших психічних розладів. Дуже популярні тоді були шлюби гомосексуалів, що «вилікувалися» (або як їх ще називали «інвертованих»), які давали привід лікарям з впевненістю говорити про те, що цей «розлад» піддається лікуванню. Втім, у порівнянні з епохою Відродження це вже був досить великий крок уперед, тому що гомосексуалістів все рідше стали саджати до в'язниць і все частіше відправляти до лікарень для душевнохворих.
XX століття
У 1906 році в Німеччині була опублікована книга британського лікаря Генрі Елліс «Сексуальна інверсія», в якій той представив науковий огляд усіх відомих на той час фактів щодо гомосексуальних відносин серед тварин, у «примітивних» (нецивілізованих) народів, в античності та в сучасній Елісі епохі. Дуже смілива і радикальна на той час ідея Елліса полягала в тому, що він не вважав гомосексуалізм якимось психічним розладом, і не бачив необхідності його лікування. Після публікації в Англії його книга зазнала судового переслідування як «хтива, шкідлива, порочна, брудна, скандальна та непристойна».
Батько сучасної психології Зигмунд Фрейд не вважав гомосексуальність захворюванням. Він дотримувався думки, що всім людям властива вроджена бісексуальність, а гетеросексуальність та гомосексуальність – це варіанти раннього дитячого розвитку. У перспективах лікування гомосексуалізму Фрейд також сумнівався і говорив про те, що «спроба перетворення… гомосексуаліста на гетеросексуала, швидше за все, виявиться невдалою».
Гомосексуальність офіційно вважалася психічним розладом до 1990 року, коли її було виключено з 10 перегляду міжнародної класифікації хвороб ВООЗ. Втім, це не заважає багатьом країнам у сучасному світі забороняти одностатеві відносини, у тому числі на законодавчому рівні. До цього дня у світі залишається чимало місць, де за гомосексуалізм слід у кращому разі тюремний термін, а в гіршому — страта.
Источник: zefirka.net
