Радянська епоха містила всі види транспортних засобів – від простих і функціональних до інноваційних автомашин, багато з яких сьогодні є предметами колекціонування. Але не всі проекти дійшли до конвеєра – дехто загинув разом із Союзом. Погляньте на передові концепт-кари, збудовані в СРСР і забуті.
Ці маловідомі зразки мали вдихнути нове життя у радянський автопром, але через розпад Союзу так і не було запущено у серійне виробництво. Ось кілька прикладів цікавих концепцій та експериментальних моделей, розроблених радянськими інженерами та конструкторами.
Москвич 408 Турист (1964 р)
Кабріолет з алюмінієвим кузовом, експериментальною електронною системою упорскування палива та максимальною швидкістю 130 км/год міг би стати справжньою знахідкою для середнього класу. Але тодішнє керівництво країни вирішило, що він надто розкішний для радянського пролетаріату, а експорт небезпечний.
У результаті світ з’явилося всього два прототипи, після чого розробка концепції припинилася. Але ідея цього 63-сильного красеня з відкидним дахом все ж таки була реалізована – її використовували у виробництві дитячих педальних машин.
АЗЛК 2139 Арбат (1987-1991)
Прототип семимісного універсала Арбат 1987 повинен був стати революційним автомобілем радянського автопрому 80-90-х років – зручним, надійним, економічним, недорогим у купівлі, ремонті та обслуговуванні.
Зразок вражав безліччю інноваційних рішень: пластиковими кузовними панелями, салоном-трансформером з передніми кріслами, що повертаються, і довжиною подушок, що настроюється, багатофункціональним кермом, електронним приладовим центром та іншими нововведеннями, незнайомими моделям тих років.
Але влада Союзу з їх неприязнью до ідеї доступних розкішних машин для простих смертних і розпад держави, що стався згодом, зробила його лише частиною багатої експозиції в московському музеї АЗЛК.
Москвич 2141 КР (1988)
Зі своїм 175-сильним двигуном та максимальною швидкістю близько 200 км/год 890-кілограмовий Москвич 2141КР (ралійний прототип 1988 року для гоночних змагань групи «B») міг би стати флагманом дрібносерійних радянських спорткарів.
Але до втілення ідеї в життя справа так і не дійшла. Зразок, створений молодими фахівцями на автозаводі імені Ленінського комсомолу, вирушив у музей Авторевю (Москва).
АЗЛК-2143 (1991)
Повнопривідний седан із клиноподібним профілем, здвоєними бічними вікнами та гарним ім’ям «Яуза» виглядав неординарно. На його борту були електричні склопідйомники, травмобезпечне кермо і навіть комп’ютеризований центр управління, розроблений радянськими інженерами-електронниками.
Експериментальний зразок з футуристичним дизайном, вузли та деталі якого випробовувалися на родинних моделях 2141, удосконалювався кілька років і до 1991 був повністю готовий до серійного запуску. Але мрії його творців не справдилися: АЗЛК надав перевагу перенаправити відведені на нього кошти на модифікацію існуючих лінійок 2141/2142, а «Яуза» стала музейним експонатом.
ЗІС 101А Спорт (1939)
Сконструйований на платформі семимісного лімузина, єдиний свого роду двомісний ЗІС був створений у 1939 році. Донорами для нього стали існуючі моделі 101 (з 5,8-літровим двигуном та швидкістю до 115 км/год) та ЗІС 101А (з доопрацьованим мотором, що підвищує швидкісну межу на 15 км/год).
Ще більш досконалий 101А Спорт із форсованим варіантом останнього силового агрегату, приурочений до 20-річного ювілею комсомолу, особисто схвалив Сталін, але після святкування проект переглянули, визнали непотрібним і благополучно забули.
Москвич-2144 «Істра» (1985)
Ця експериментальна модель АЗЛК з величезними вікнами і досі небаченими у Союзі вертикальними дверима «крило чайки» була фантазією інженерів-автобудівників на тему «Якими будуть автомобілі майбутнього». До досвідчених, ходових зразків конструктори так і не дісталися: до 1991 вдалося закінчити лише єдиний демонстраційний макет. Розвал країни поставив хрест і на цьому перспективному проекті.
НАМІ «Охта» (1986-1987 рр.)
Інноваційну Охту створили молоді конструктори ленінградської лабораторії перспективного прототипування легкових авто центрального автомобільного науково-дослідного інституту НАМІ.
Їхній концепт вміщував до семи осіб: передні крісла поверталися на 180 градусів, інші могли зніматися, а задні ще й трансформуватися у зручний столик. У ті часи подібна система, тим більше у радянській машині, була просто фантастикою. Але реальний стан справ у тодішньому автопромі вніс свої корективи: було створено лише один екземпляр, і той далі за музей не поїхав.
Джерело: https://novate.ru/blogs/140622/63272/
Источник: zefirka.net