Сучасна середземноморська вілла в Італії

Вілла Poggio Romano, спроектована Studio Benaim, побудована в 2017 році в селі Бракканьї, місто Ґроссето, область Тоскана, Італія. Двохрівневий будинок площею 300 квадратних метрів знаходиться в одному з найкрасивіших місць тосканської Маремми: на околиці коркового лісу, де на місцевій фермі вирощують оливки та овочі, а також розводять свиней породи Cinta Senese. Для будівництва вілли було визначено мальовничу ділянку на схилі пагорба, що плавно спускається до струмка. Перед архітекторами стояло завдання створення сучасного просторого будинку, що враховує морфологію землі та навколишню природу.

Головним фактором, що найбільше впливає на навколишнє середовище, є висота будівлі, тому для будівництва був обраний напівпідземний двір, що дозволяє максимально заземлити нижній рівень і вивести на поверхню лише один верхній поверх. Завдяки такій структурі внутрішній двір виявився «в ямі», що мало як позитивні моменти, так і негативні. Великим плюсом стало те, що будинок отримав затишне закрите подвір'я, свого роду приватний «секретний сад». У той же час така особливість розташування будівлі вимагала особливої уваги до системи вентиляції та освітлення приміщень нижнього рівня.

Внутрішня програма вілли має чіткий поділ функціональних просторів, при цьому всі вони тісно пов'язані із зовнішнім середовищем. Приміщення, пов'язані із сільським господарством, розміщені на підвальному поверсі, а житлові та приватні приміщення — на верхньому рівні, що виходить на південь схилу у бік струмка. Великою візуальною проникністю відрізняється соціальна зона, що має відкрите планування.

Великі вікна, розміщені по обидва боки вітальні-їдальні, створюють панорамний архітектурний телескоп. Фасади, що виходять у бік долини, міцно прилягають до землі, забезпечуючи безперешкодний зв'язок між інтер'єром та екстер'єром. Великі французькі двері, за бажання, можуть бути повністю відчиненими до бетонного подіуму, що оточує будівлю, створюючи різні просторові взаємини.

Під час розкопок внутрішнього двору було знайдено камінь, придатний для будівельних робіт. Враховуючи його високі екологічні якості та переваги доступу, було вирішено виконати з нього облицювання будівлі. В результаті, місцевий камінь жовтого кольору став окрасою екстер'єру, привносячи до його оформлення особливий колорит та виразність. Його приємний природний колір та текстура стали визначальним фактором у дизайні надземної частини будівлі.

Горизонтальний розвиток та архітектурна чистота обсягів, покритих каменем, їх різкі та прості пластичні сполуки відсилають до середземноморської архітектури, яка в цьому проекті переосмислюється у сучасному мінімалістичному ключі.