Якщо помножити інженерний геній Фредеріка Дюзенберга на бізнес-хватку Еррета Лоббана Корда, то вийде Duesenberg J – автомобіль, який вразив ринок не тільки в США, а й у Європі.
Купивши марку Duesenberg, Корд поставив просте завдання зробити машину, яка перевершить Hispano-Suiza, Isotta Fraschini, Mercedes-Benz і Rolls-Royce. Не за швидкістю або розкошею, а за обома параметрами відразу. Фредерік Дюзенберг охоче взявся до роботи.
1 грудня на автосалоні в Нью-Йорку 1928 року компанія представила сріблясто-чорний фаетон J-101 із кузовом від ательє LeBaron. Цей автомобіль став головним експонатом стенду Duesenberg на автосалоні в Парижі в 1929 році. Модель отримала восьмициліндровий двигун розробки Duesenberg, але виробництва Lycoming – 6,9-літровий мотор з чотирма клапанами на циліндр і двома розподільними валами в головці блоку видавав неймовірні для тих часів 265 к.с. і дозволяв машині розганятися до 192 км/год! Були автомобілі і з більшими двигунами, але вони й близько не стояли з атмосферним Duesenberg по віддачі! Природно, що новинка була не тільки найпотужнішим, а й найшвидшим та найдорожчим американським автомобілем на ринку.
Традиційно для автопрому тієї пори Duesenberg пропонував покупцям тільки шасі (включаючи крила, фари, радіатор, капот і панель приладів — остання була напхана датчиками, включаючи лампочку з нагадуванням про зміну масла і датчик контролю стану акумулятора) і двигун. За кузовом клієнти могли звернутися до численних ательє як у США, і у Європі. Але й штатний дизайнер марки Гордон Буеріг не відмовляв заможним замовникам – багато хто хотів отримати від Duesenberg відразу готовий автомобіль. Для цих цілей марками використовувала філії Duesenberg у Чикаго, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Філадельфії, Флориді та Денвері, а також дрібніших представників, які теж займалися виробництвом кузовів. Природно, що Duesenberg J були одними з найбільших, найкрасивіших і найелегантніших автомобілів, коли-небудь створених на цій землі.
Вартість шасі становила $8500, а після 1932 виросла ще на тисячу. При цьому середня вартість готового Duesenberg коливалася від $13 000 до $19 000, а якщо за роботу бралися кузовники з Європи, то ціна зростала ще більше. При цьому середня річна зарплата американського лікаря не перевищувала $3000, тож продукцію Дюзенбергів була розрахована далеко не на масову аудиторію.
Марка надавала клієнтам вибір із двох варіантів колісної бази — довжиною 153,54 дюйма (3,9 метра) і короткою 141,73 дюйма (3,6 метра). При цьому бажаючим виділити компанія не відмовляла і за доплату була готова надати необхідне замовнику шасі – відомо про два варіанти SSJ з укороченим до 125 дюймів (3,18 метра) шасі та кілька машин з базою понад 160 дюймів (4 метри).
Конструкція Duesenberg J хоч і модернізувалась до самого закриття марки в 1937 році, але все-таки загалом була стрімко застарілою. Наприклад, з двигуном поєднувалася несинхронізована триступінчаста механічна коробка передач – спроби адаптувати чотириступінчасту трансмісію провалилися, оскільки вона не витримувала роботи з таким потужним двигуном. Враховуючи фінансову кризу в США, більшість двигунів і шасі були випущені в 1929 і 1930 роках, але ставилися на машини, що продаються і пізніше. Це обернулося тим, що покупцям діставалися явно застарілі автомобілі, а для сучасних автоісториків такий тандем подарував головний біль — яким роком датувати Duesenberg J, якщо у нього шасі, двигун і кузов можуть мати дати випуску?
Як ви пам'ятаєте, до 190 з гаком кілометрів на годину розганявся атмосферний J, а наддувна версія SJ легко розмінювала 225 км/год. Нагадаю, з несинхронізованою триступеневою «механікою» та середньою масою машини в районі 2,5 тонни. При цьому нагнітач став відмінною рисою не тільки Duesenberg, а й Auburn і Cord – Еррет Лоббан зрозумів зареєструвати хромовані гофровані патрубки, що виходять з-під капота збоку як товарний знак для компресорних версій машин усіх своїх марок. Не дивно, що в ті роки ходила приказка: «Єдиний автомобіль, який може обігнати Duesenberg, це інший Duesenberg. І то лише за згодою власника першої машини».
Після загибелі Фредеріка Дюзенберга компанію очолив його брат Август і вже при ньому побачили світ два 400-сильних (Фредерік встиг випустити лише 36 машин SJ з потужними 320-сильними двигунами) Duesenberg SSJ. Офіційно це позначення ніколи не використовувалося маркою і було “внутрішнім” індексом, в якому поєднувалися найменування моделі (J), компресорний мотор (S – supercharged) і вкорочена колісна база (S – short wheelbase). Обидві машини мали кузови від Central Manufacturing Company і призначалися зіркам того часу – акторові Гарі Куперу і акторові Кларку Гейблу, що був на той час у володінні Duesenberg J. Згодом, як свідчать сучасники, Купер і Гейбл неодноразово ганяли на Голлівуду.
Ще один “неофіційний” варіант – Duesenberg JN. Ательє Rollston спробувало осучаснити застарілий на той момент дизайн моделі. Зроблено було десять машин, що відрізнялися 17-дюймовими замість 19-дюймовими колесами, іншим кузовом та іншими стилістичними рішеннями. Згодом кілька машин отримали кузови від інших ательє. Duesenberg SJN був наддувною варіацією моделі.
На Duesenberg їздили Аль Капоне, Грета Гарбо, Говард Хьюз, Кларк Гейбл, Вільям Рендольф Херст, Пауел Крослі-молодший, сім'ї Марс, Вітні та Ріглі, герцог Віндзорський, князь Румунії Микола, королева Югославії Марія, королі Італії Віктор персонами список зоряних власників не обмежувався. Один із найнезвичайніших автомобілів був у афро-американського духовного лідера «бога М. Дж. Дивайна, декана Всесвіту» — йому дісталося останнє шасі Duesenberg з колісною базою 178 дюймів (4,5 метри), на якому лежав 3,5-тонний кузов на десять пасажирів. Машини побудувало ательє Bohman & Schwartz і Father Divine's Throne Car мав гігантські розміри (6,7 метра в довжину і 2,1 метра в ширину), а також знімний дах над задніми сидіннями.
Спочатку основна маса автомобілів Duesenberg була зосереджена в Нью-Йорку – фінансовій столиці США, але з Великою депресією центр Duesenberg перемістився в Голлівуд. Вплив автомобіля був настільки великий, що деякі актори фотографувалися з чужими машинами, щоб справити враження – це спрацьовувало! Ну а офіційна рекламна кампанія Duesenberg також вражала своєю ефективністю та ефектністю. Слоганом моделі J був дуже нескромний девіз The World's Finest Motor Car, а машини на рекламі були відсутні – достатньо було ілюстрації успішного чоловіка або жінки, в зображенні яких читався їхній рід діяльності, а також супровідної фрази He/She drives a Duesenberg.
При цьому цінували машину різне. Бізнесмени і політики цінували автомобіль за розкіш і зручність, зірки — за яскравий вигляд і можливість виділитися, а в кримінальному світі Duesenberg просто любили його динамічні характеристики, з якими ніяке переслідування поліції було не страшно. Якими не страшними були марки і спроби конкурентів потягатися з ними у сфері сухопутних рекордів швидкості.
1937 року марка припинила своє існування. Усього було випущено 481 екземпляр Duesenberg J, з яких до наших днів дійшли 378 машин. Останні два екземпляри було зібрано до 1940 року. У роки Другої світової війни купити Duesenberg J можна було за $300-400, причому це були рекламні ціни, а насправді стати власником машини можна було вже за $100-200.
Ситуація різко змінилася у 1950-ті роки, коли цінителі почали колекціонувати класичні автомобілі. Невеликий тираж, технічну досконалість та розмаїття створених на замовлення Duesenberg J призвели до того, що вартість вцілілих машин почала зростати як на дріжджах. 1950 року ціна становила в середньому $500, 1959 року — не менше $4000, до 1969 року — дешевше за $15000 автомобілів не було. У квітні 1974 року вартість Duesenberg J вперше перевалила за шестизначну позначку $205000. У 1985 році машини Фредеріка та Августа Дюзенбергів торгували вже за мільйон доларів, а в наші дні не рідкість і десятки мільйонів доларів за Duesenberg J.
Своєї мети випускати щонайменше 500 автомобілів щорічно в Duesenberg жодного разу за свою історію не досягли, але чи варто зараз про це переживати? Доля виробника розкішних машин у роки Великої депресії була вирішена наперед незалежно від тиражів їхньої продукції, зате зараз кожен автомобіль — на вагу золота. А якщо згадати, що за кожним Duesenberg J стоїть якась знакова особистість серед власників, то ці машини воістину безцінні.
Источник: zefirka.net
