Після закінчення Другої Світової війни Південний Сахалін та Курильські острови були виключені з території Японії та повернуті до складу радянської Росії. У 1951 році японці офіційно відмовилися від претензій на ці володіння.
Однак згодом Японія почала заперечувати приналежність кількох островів Курильської гряди і веде запеклу політичну боротьбу за їхнє повернення досі. Як японці пояснюють свої претензії, якщо відмовилися від них?
Земля обітована
Територіальна суперечка виникла через три острови: Ітурупа, Кунашира, Шикотана, а також архіпелагу Хабомаї загальною площею 5 тис. км². Крім того, ці острови забезпечують 200 тис. км² виключної економічної зони, де країна-власник може видобувати природні ресурси.
До речі, на ресурси регіон неймовірно багатий. На Ітурупі розташоване найбільше на планеті родовище ренію – стратегічного мінералу, який використовується у виробництві військових реактивних і ракетних двигунів.
У регіоні виявлено великі запаси природного газу, нафти та дорогоцінних металів. Місцева рибальська зона приносить понад три мільйони тонн риби на рік.
Все разом робить острови надзвичайно цінною власністю. Настільки цінною, що регіон не сплив до японців ні під час розпаду СРСР, ні у 90-ті. Російські лідери виявили твердість у питанні про Курил і не віддали їх Японії. Але як взагалі постало це питання?
Вічна суперечка
Через політику закритих кордонів східні мореплавці практично не досліджували навколишній простір. Першими карту Курильських островів склали голландські мандрівники у 1643 році, а за ними острови відвідали російські козаки-першопрохідці.
1786 року Катерина II офіційно включила Курили до складу імперії. На цей момент тут вже були перші російські рибальські селища. Суперечка за Ітуруп, Кунашир, Шикотан і архіпелаг Хабомаї виникла в тому ж 1786 році.
Зважаючи на близькість островів до основного кордону, японці автоматично вважали їх своїми. Ситуацію посилювало те, що реального військового контролю над землями Росія не мала.
7 лютого 1855 року в обмін на торговельну угоду Микола I поступився цими володіннями азіатам. Сьогодні дата щороку відзначається японцями як День північних територій. Таким чином, перші японські поселення тут з'явилися лише у середині ХІХ століття.
Довгий час регіон населяли айни, але вони були асимільовані Росією та Японією.
Надалі Курили кілька разів переходили з рук до рук. Остаточно територія стала російською після Другої світової війни. У 1951 році на конференції в Сан-Франциско японці підписали мир із західними союзниками, де відмовилися від претензій на Курильські острови.
Втім, мирний договір не підписали країни соціалістичного блоку, оскільки угода не розглядала інтереси Китаю та не закріплювала Сахалін та Курили безпосередньо за СРСР.
Чим доводять японці своє бажання урвати частину Курильської гряди?
Згідно з японською позицією, в 1951 році вони дійсно відмовилися від Курил і Сахаліну, але не мали на увазі перелічені вище острови. Ці землі – їх історичні володіння і вони за умов мирного договору не потрапляють.
В цьому і полягає фактична суперечка: Японія не вважає «Північні території» частиною Курил і тому не відмовлялася від них після Другої Світової.
Більше того, мирного договору з Росією з часів Другої Світової війни укладено так і не було, а отже, всі повоєнні територіальні пертурбації, які проводяться СРСР, юридично не закріплені. Вважається, що спірні землі росіяни просто окупували.
На додачу, на думку політологів, територіальна суперечка з Росією активно підігрівається США. У рамках союзного договору, складеного між американцями та японцями у 1960 році, Японія визнається американським домініоном.
Радянська, а потім і російська влада багато разів намагалася укласти мирну угоду з Японією і повернути хоча б 2 острови з 4. Але для східного сусіда це занадто великий обмін: пара територій замість заокеанського союзника, який захищає Японію.
Через нерозв'язну суперечку мирну угоду так і не підписано, і сторони ведуть нескінченні переговори, які щоразу закінчуються нічим. Комусь доведеться поступитися.
Источник: zefirka.net
