Обстановка на Кіпрі дуже дивна. Острів контролюється двома протиборчими державами: безпосередньо Республікою Кіпр та невизнаною країною Турецька Республіка Північний Кіпр (ТРСК). Крім того, 3,5% території знаходяться під владою ООН, а ще 3% є частиною Британії. При цьому Кіпр перебуває у складі ЄС, але лише його південна частина – турки європейцями не зізнаються.
Що відбувається на сонячному Кіпрі? Чому тут влаштувалися іноземні збройні сили, а заморожений 50 років тому конфлікт так і не вирішено дипломатією?
Між Заходом та Сходом
Прокляттям і благословенням Кіпру стало його географічне розташування. Острів дозволяє контролювати морські шляхи у східній частині Середземномор'я. Кіпр тисячоліттями використовувався європейськими державами як перевалочний пункт для вторгнення на Близький Схід. Так було в Античності, у Середньовіччі й досі.
Історично Кіпр визнається частиною грецького світу. Однак у 1570-х роках регіон виборола Османська імперія, яка утримувала його понад 300 років. Масова притока турків-поселенців, а також звернення місцевого населення до ісламу призвели до появи великої турецької діаспори.
У XIX столітті турецьке панування змінилося британським. До 1960 року острів був англійською колонією. До цього моменту на Кіпрі сформувалося різне за національністю та релігією населення. Близько 600 тисяч людей є греками, понад 300 тисяч – турками та 17 тисяч осіб представлені британцями.
Кіпр на карті
Між трьома етнічними групами існують соціальні протиріччя. Найбільш гостро вони склалися між православними греками та турками-мусульманами.
Як Кіпр поділили на дві частини?
Після здобуття островом незалежності в 1960 туркам і грекам дали рівні конституційні права. З урахуванням співвідношення до спільного населення туркам виділили місця у всіх інститутах влади. Турецький віце-президент також одержав право накладати вето на будь-який закон. Гарантами домовленостей виступили Британія, Туреччина та Греція.
У 1963 році президент республіки Макаріос III запропонував змінити конституцію та позбавити турків-кіпріотів конституційних прав. Це спровокувало збройний міжетнічний конфлікт, у якому загинуло понад 500 людей. В історію він увійшов як «Криваве Різдво».
Так би конфлікт і затих. Однак у 1974 році, за підтримки грецької армії та влади, на Кіпрі відбувся держпереворот. Нова влада оголосила про намір увійти до складу Греції. Під приводом захисту договору 1960 року на острів одразу вторглася турецька армія.
У результаті острів був поділений у приблизному співвідношенні: 30% туркам, 70% грекам. На своїй частині турки-кіпріоти сформували власну незалежну державу (ТРПК). Крихітну частину території займають буферна зона ООН та британські військові бази.
Що на Кіпрі роблять британці та ООН?
Світова спільнота не визнала появу ТРПК. Республіка знаходиться під санкціями та підтримується тільки Туреччиною. Влада Півночі не раз пропонувала Півдні об'єднатися в рамках федерації.
Офіційний Кіпр пропозицію відхиляє. Греки-кіпріоти не хочуть давати сусідам рівні права та пускати у свою економіку. Північ бідніша за Південь майже в 2 рази. Крім того, на Півдні населення зросло вдвічі – до 1.2 млн осіб, тоді як на Півночі воно залишилося таким самим, 300 тисяч.
У умовах ООН створила буферну зону – «зелену лінію» площею 346 км². Розміщені тут миротворці утримують греків та турків від повноцінної війни. Туреччина про всяк випадок також розмістила на ТРПК свою військову базу.
Окремо варто відзначити британські володіння Кіпру. Йдеться про дві військові бази – Акротірі та Декелія, які утримують під своїм контролем 254 км² родючої території.
Сучасна карта Кіпру
Це уламки колоніальних володінь, які британці не мають наміру поступатися. Військові бази продовжують відігравати важливу роль тиску на арабські країни.
Кіпріоти вимагають від англійців залишити землю, оскільки ця територія могла б стати економічно корисною. У відповідь Лондон пообіцяв поступитися частиною земель, але зберегти військову присутність.
Як живуть Кіпр та ТРСК?
Республіки змагаються одна з одною в економічній сфері. Кіпр багатший. ТРСК, будучи невизнаною країною, залежить від допомоги Анкари. Турки-кіпріоти здали свої землі та економічну зону турецькій владі. Греки-кіпріоти обурюються. Загалом вони розглядають втручання Анкари як окупацію.
Президент Північного Кіпру Ерсін Татар та глава Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган
Фактично, на острові спостерігається заморожений конфлікт. Йому не дають спалахнути, оскільки і Греція, і Туреччина перебувають у НАТО. Проте вирішувати конфлікт теж ніхто не хоче.
Наразі стан справ сильно залежить від Анкари, яка субсидує свого південного сусіда. Піде щось не так у Туреччині – і Кіпр знову спалахне.
Источник: zefirka.net
