Філдівський музей природної історії, що знаходиться в Чикаго, може похвалитися великою колекцією пташиних опудал, багато з яких потрапили до неї протягом останніх чотирьох десятиліть. Усі експонати ретельно виміряно, і відповідну інформацію занесено до каталогів. Але у 2019 році аналіз цих даних виявив дивну тенденцію. Птахи відрізнялися один від одного способами будувати гнізда, місцями зимівлі, шляхами міграцій, але всі вони за вказаний часовий проміжок (40 років) зменшилися у розмірах.
Найяскравішим індикатором служила передплюсна. Вчені не полінувалися порівняти два графіки: зміни розмірів цієї кістки ноги та літніх температурних рекордів. Кореляція виявилася стійкою – коли на планеті було спекотно, птахи ставали більш мініатюрними, у прохолодні роки відбувалося рівно протилежне.
Така сама закономірність була виявлена у саламандр в Аппалачах, благородних оленів у Норвегії, лісових щурів у США, атлантичної риби, жуків усього світу. Зміни поки що незначні, але, на думку вчених, вони можуть призвести до вимирання деяких видів живих істот.
Чому тварини стають меншими?
На даний момент вчені сформулювали дві основні гіпотези. Одна з них пояснює трансформацію, що спостерігається, природним відбором, а друга «пластичністю розвитку».
Перша концепція відома всім зі шкільної лави – вона постулює, що зміни передаються з покоління в покоління, оскільки допомагають виду виживати в тому чи іншому середовищі. Друга ж розглядає «зрушення», що відбуваються протягом життя тварини.
Довгий час домінувала перша гіпотеза завдяки широко відомому «правилу Бергмана», сформульованому ще півтора століття тому. Воно говорить, що найбільшими є ті тварини, які мешкають у найхолоднішій частині ареалу поширення виду. По суті це означає, що в міру потепління клімату земна живність ставатиме все менше.
Логіка тут нехитра, і використовує як обґрунтування площу поверхні тіла теплокровних тварин. Чим вони більші, тим легше їм зберігати тепло в морози, і чим дрібніше, тим ефективніше організм охолоджується в спеку. Щоб проілюструвати цю тезу, можна навести приклад крижаних кубиків, що тануть у склянці. Декілька маленьких розтануть швидше одного великого.
Однак така концепція ставиться під сумнів тим фактом, що холоднокровні тварини, які не виділяють тепло, також зменшуються у розмірах. Вони наочно демонструють, що пластичність розвитку не варто скидати з рахунків у жодному разі.
У жаб, наприклад, висока температура навколишнього середовища прискорює метаболізм, через що перехід між фазами розвитку відбувається більш інтенсивному темпі. Але швидкість зростання організму при цьому не змінюється, тому до зрілого віку земноводні підходять мініатюрнішими.
Вчені продовжують вивчати описані гіпотези, намагаючись зробити висновки щодо того, у що можуть вилитися зміни, що спостерігаються в міру подальшого потепління клімату планети. Ця робота складна, а тенденції, що відзначаються, часто неоднорідні: деякі тварини при підвищенні температури, збільшенні кількості опадів і доступних харчових ресурсів стають більшими. Це, зокрема, відноситься до землерийок, видр і куниць, що мешкають у високих широтах.
Тим не менш, у тому, що потепління призводять до середньостатистичного подрібнення тварин, сумніватися не доводиться – ця тенденція виразно проглядається в історії нашої планети. 56 мільйонів років тому температура на Землі за 10000 років підвищилася на 5-8 градусів, і це знайшло безпосереднє відображення у викопному літописі – дрібних тварин у ній стало набагато більше.
У наші дні планета нагрівається у безпрецедентно швидкому темпі – приблизно в 10 разів швидше, ніж після закінчення льодовикових періодів. Це не залишає тваринам часу на адаптацію, а розмір тіла має для них не останнє значення. Його не можна зменшувати до безкінечності без непоправних наслідків.
Деякі види птахів, «втиснувшись» нижче за певну межу, не зможуть мігрувати на далекі відстані. Вони нестимуть менше яєць, що у довгостроковій перспективі скоротить їх популяції. Амфібії, втративши нинішню площу поверхні тіла, не зможуть підтримувати необхідну вологість шкірних покривів, через що гинуть на сонці.
Цілком ймовірно, зазнають дестабілізації відносини всередині існуючих екосистем. «Мініатюризація» відбувається у різних видів з різною швидкістю, і хижакам, наприклад, доведеться вбивати більше своїх жертв, щоб наїстися.
Усе це свідчить, наскільки складна іноді природа, і як легко пошкодити її механізми. Втім, викладені сьогодні факти є далеко не першими подібними нагадуваннями. Напевно, ми не бачимо того, що відбувається навколо нас, тільки тому, що не хочемо бачити.
Источник: zefirka.net
