У природі випадковостей немає. Кожна особливість будови та життєдіяльності будь-якого організму є результатом тривалого еволюційного процесу, на який впливають внутрішні (генетичні) та зовнішні (середовищні) фактори. Але перш, ніж говорити про людину, хотілося б помітити, що правші і шульги є і в тваринному світі.
Наприклад, серед мишей приблизно однакова кількість правшів, шульг і амбідекстрів (тих, кому не притаманне виділення провідної кінцівки). У популяціях котячих можуть переважати правши чи шульги, але амбідекстрів менше. Серед диких шимпанзе шульги вдвічі більше правшів, а амбідекстри зустрічаються рідко. У той же час у неволі більшість приматів — правші. Можливо, основною причиною їхньої «праворукості» є процес навчання та наслідування людини?
Генетика грає чималу роль, але все залежить тільки від неї. Так, миші успадковують стійкість навички вибору провідної кінцівки, але при цьому сам вибір випадковий: якою лапкою миша вперше успішно виконала завдання, ту вона і використовуватиме надалі. У приматів все не так просто. У процесі еволюції вони оволоділи складнішими навичками, ніж самі миші. Отже, і поділ функцій між півкулями головного мозку вимагав чіткішого генетичного закріплення. Навіть при випадковому виборі провідної кінцівки, як у мишей, подальше її закріплення чи зміна великою мірою залежить від зовнішніх чинників, особливо навчання потомства гарматної діяльності. Зокрема, від переваги автора зброї чи просто досвіду старших. Вже найпростіші примітивні гармати – олдувайські гальки – в основному призначалися для використання правою рукою. Таким чином, правші та амбідекстри отримували перевагу над лівшами, яким доводилося переучуватися.
Мавпа-шульга
Те, яка рука буде провідною, визначається вже під час внутрішньоутробного розвитку, а точніше, у першому триместрі вагітності. Якщо мати відчуває стрес, може вийти так, що у дитини стануть провідними ліва півкуля та ліва рука. Окрім стресу на це може вплинути екологія.
Причому «рукість» треба визначати саме стосовно домінантної півкулі. Насправді шульгами є люди, у яких домінантні півкуля і рука знаходяться на одній стороні тіла, лівою, а не ті, хто навчився користуватися лівою рукою з якихось причин. До речі, за рахунок того, що шульгам постійно доводиться винаходити свої способи освоєння світу, вони вважаються більш креативними. А ось статистичний аналіз частот поєднань півкулі та «рукості» показує, що ліво- та праворукість змінюються безсистемно, тобто очевидної еволюційної ролі немає.
Розвиток людства призвело до появи у суспільстві умовностей. Люди, які від інших, нерідко ставали об'єктами для глузування, а часом навіть підозрювалися у зв'язку з нечистою силою. Наприклад, Петро I видав указ, згідно з яким шульги не могли вважатися свідками в суді (про його неоднозначні укази «Моя Планета» підготувала тест — перевірте, наскільки добре ви вмієте відрізняти реальність від вигадки). Рудих, лівшів та кримінальних злочинців не допускали до причастя, не пускали до церкви. У багатьох священних книгах написано, що лівість від диявола.
У Радянському Союзі несхвалення ліворукості виявлялося в активному переучуванні. Через збереження генетичного розмаїття шульги продовжують народжуватися і зараз, приблизно 15% випадків. Найчастіше вони трапляються серед чоловіків. Щоправда, ця закономірність характерна лише для країн із все ще вираженою гендерною нерівністю. Наприклад, у Швеції, Норвегії та Фінляндії, де вплив гендерних стереотипів найменш виражено, шульги зустрічаються однаково часто як серед чоловіків, так і серед жінок.
Існують дані, що серед людей, які нехтують масовими стереотипами (наприклад, атеїстів та прихильників нетрадиційної орієнтації) шульги більше. Ймовірно, причина в тому, що вони не вважають за потрібне приховувати свою «особливість». Така частота ліворукості – результат генетичних передумов та впливу біосоціального середовища, у тому числі процесів навчання гарматної діяльності. В даний час вчені впевнені, що ліворукість не є патологією, але, щоб дозволити собі бути лівшою, треба, як і раніше, мати певну сміливість і силу духу.
Хоча іноді володіння лівою рукою може піти на користь. Особливо у спорті. Зазвичай спортсмени намагаються не афішувати своїх сильних сторін. Жоден не скаже: «Я готуюся використовувати те, що я шульга». Як правило, максимум: «Одночасно добре володію обома руками». Проте відомо, що шульгами були футболісти Валерій Лобановський, Олег Блохін, Пеле, Марадона. Чимало шульг серед тенісистів. Але вони скоріше виняток. Спортсмени воліють відстежувати техніки суперників, не покладаючись на статистику, а шульги — тримати свій козир у рукаві.
Джерело: https://moya-planeta.ru/travel/view/pochemu_odni_ljudi_pravshi_a_drugie_levshi_46912
Источник: zefirka.net
