Гречана каша – одна з найпоширеніших страв східнослов'янської кухні. На думку радянського історика Вільяма Похлєбкіна, після борщу та щей, це третя за значимістю національна російська їжа.
Однак у Західній Європі та Америці гречку не вживають. Продукт практично не знайомий іноземцям і його важко знайти у магазинах.
Чому «цариця круп» не знайшла популярності за кордоном і чим вона так сподобалася слов'янам?
Їжа богатирів
Батьківщина гречки – Південний Китай. Вважається, що вирощувати культуру почали в III тисячолітті до н.е. До Пізньої Античності рослина проникла до Середньої Азії. Слов'ян із грекою познайомили візантійці у VII столітті н.е.
До слова, тому культуру називають «грекою», від слова «греки». На Сході гречку називали «чорним рисом» і вважали її їжею бідноти. Жителям Стародавньої Русі, навпаки, крупа припала до смаку.
Гречка швидко виборола чільне місце в слов'янській кулінарії і отримала безліч позитивних епітетів — «їжа богатирів», «цариця круп», «гречана каша — наша матінка» і т.д.
Вже до XV століття Московське царство стало найбільшим у світі виробником гречки.
Чому гречка набула широкого поширення у Східній Європі?
Головні переваги гречки – це її висока калорійність, дешевизна та простота у зберіганні.
У гречки міститься 60% довгозасвоюваних вуглеводів, що зберігає відчуття насичення тривалий час. Крупа не прогоркає при тривалому зберіганні та не покривається пліснявою при високій вологості.
На думку голови кафедри місцевого самоврядування ВШЕ Симона Кардонського, ці умови зробили гречку ще популярнішою за радянських часів.
У період Великої Вітчизняної війни нарівні з перловкою та хлібом, гречана каша стала основною стравою червоноармійців. Завдяки дешевизні, доступності та простоті у приготуванні продукт масово споживався і мирним населенням. Гречка стала справжнім порятунком для мільйонів мешканців Радянського Союзу.
Згідно з кореспондентом Комсомольської правди Наталією Садовниковою, в цьому і криється головний секрет народного кохання — гречку можна зварити просто на воді.
Вона одна з усіх круп сама по собі має хоч якийсь смак. У голодні роки, які супроводжували більшу частину радянського періоду, це була безцінна якість.
Чому гречка не прижилася в інших країнах?
Насправді гречка досить поширена по всій південно-східній Азії. У Китаї, Японії, Індії та сусідніх із ними країнах із крупи роблять кашу, хліб та локшину.
До речі, якщо сьогодні Росія посідає перше місце у світі з виробництва гречки, Китай займає почесне друге місце. При цьому Піднебесна лідирувала за обсягами врожаю аж до 2010 року.
А ось західна цивілізація справді продукт не оцінила. Тут крупа представлена в зеленому, не просмаженому вигляді і вважається кормом для тварин.
Головною причиною, через яку люди воліють ті чи інші продукти, є культура харчування та традиції, які складаються протягом багатьох століть.
Так, для Китаю традиційною крупою став рис, для США – кукурудза, Британії – вівсянка, Німеччини – горох, боби та сочевиця. В одних країнах дуже цінують овечий сир, в інших від нього повертають ніс, десь люблять яловичину, а десь такі переваги прирівнюють до канібалізму.
За цією ж аналогією іноземці не їдять гречану кашу. Вона їм не подобається, вони до такого продукту не звикли та успішно замінюють його аналогами.
Источник: zefirka.net
