Всі ми знаємо, що у війни не жіноче обличчя. Але коли Батьківщина в небезпеці навіть прекрасна стать встає на її захист. Марія Долина була однією з небагатьох жінок за штурвалом важкого бомбардувальника Пе-2. За час Великої Вітчизняної вона здійснила десятки бойових вильотів. В одній із битв вона прославила своє ім'я у віках. Незважаючи на вогонь ворожих зеніток, винищувач та пожежа в літаку Долина виконала своє завдання.
Марія Іванівна Долина народилася 1922 року. Її юність припала на грандіозне піднесення радянської авіації. Залізні птахи стали ближчими до людей, а льотчики на зразок Чкалова були справжніми кумирами радянського народу. На цій хвилі Марія захопилася авіацією. Спочатку літала на планерах, потім все серйозніше почала займатися в аероклубі. 1939 року Долина закінчила Херсонську авіашколу. Щоб потрапити туди, Марія навіть зважилася додати собі кілька років. Перед війною 19-річна Долина працювала льотчиком-інструктором у Дніпропетровську.
На фронт Марія Долина пішла добровольцем. Спочатку вона служила льотчиком зв'язку у винищувальному полку. Наприкінці 1941 року легендарна льотчиця Раскова почала формувати жіночі авіаполки. В один із таких і була зарахована Долина. Воювати їй довелося бомбардувальником Пе-2. Щоб вести завантажену бомбами машину в бій була потрібна справжня мужицька молодецтво. Зліт пішаки давався настільки важко, що штурману навіть доводилося допомагати жінці-пілоту. Долина здійснила безліч відважних вильотів, але бій 2 червня 1943 заслуговує вважатися особливим прикладом мужності.
Того дня екіпаж Марії Доліної мав розбомбити ворожий аеродром на Кубані. У повітрі літаки збиралися о дев'ятці і йшли в атаку. Крім поганої видимості бомбардувальникам заважала німецька зенітна артилерія. Зенітка з люттю била літаком Долиною, перетворюючи небо навколо на безпроглядну димову завісу. На підході до злітної смуги у бомбардувальника спалахнув один із моторів. Незважаючи на наказ командування повернутися, Долина потягла літак до летовища. Скинувши бомби, «пішак» став помітно легшим. Здавалося, тепер екіпажу вдасться без проблем повернутися додому.
Але на обрії з'явився ворожий «месер». Наші винищувачі загрузли в бою з іншою групою німецьких літаків, тому екіпажу Долиної довелося героїчно відбиватися самотужки. І ось уже затих кулемет, бо скінчилися патрони. По німцю навіть почали стріляти сигнальними ракетами. Бачачи бомбардувальник «месер» розгорнувся. Шансів урятуватися у радянської льотчиці практично не було. Марія дивом простягла охоплений полум'ям бомбардувальник уздовж ворожої території. Гарячу машину вдалося жорстко посадити за кілька кілометрів від лінії фронту. Поранений льотчик-радист витяг із кабіни Долину та штурмана Джунковську. За лічені миті літак вибухнув.
У тому бою радянська група бомбардувальників не втратила жодного екіпажу, залишивши при цьому ворога без чотирьох винищувачів. Марія Долина була удостоєна ордена Червоного Прапора. Бій 2 червня 1943 року у кубанському небі дав Марії Іванівні величезний досвід. За рік вона стала вже командиром ескадрильї. Її бомбові удари продовжили кошмарити німців у небі над Білорусією та Прибалтикою.
За роки Великої Вітчизняної війни Марія Іванівна Долина здійснила 72 бойові вильоти, скинула на фашистські позиції понад 40 000 кілограмів бомб і збила 3 літаки супротивника. Долина була однією з небагатьох жінок, яка пройшла 24 червня 1945 року на Параді Перемоги. За мужність, виявлену на фронті, Марія Іванівна 18 серпня 1945 року була удостоєна звання Героя Радянського Союзу. Вона прожила довге та щасливе життя, померши у 2010 році у віці 89 років.
Источник: zefirka.net
