Земля Санникова – острів-привид, вперше помічений 1810 року за Новосибірським архіпелагом. Більше століття російські та скандинавські мандрівники намагалися досягти загадкової суші. Вважалося, що недосяжна земля є початком ще не відкритого материка Арктиди.
У 1930-х роках регіон було досконало обстежено, а загадковий острів знайдено. Де ховалася Земля Саннікова і що знайшли вчені?
Слідом за полярними гусаками
Острів було відкрито 1810 року якутським мисливцем Яковом Санниковым, що промишляв у районі Новосибірських островів видобутком мамонтових бивнів. У гонитві за ними діяч досяг північного краю острова Котельний і побачив у 100-200 км. серед океану обриси гір. Вони свідчили про перебування в Арктиці ще відкритого острова.
Ні тоді, ні через 100 років дістатися до нього дослідникам не вдалося. Водна гладь скута льодами по 10 місяців на рік, а спроби досягти землі на собачих упряжках упиралися в непрохідні крижані масиви.
Наприкінці XIX століття інтерес до Землі Саннікова досяг свого піку. Висувалася смілива думка, що видима частина суші є берегом невідомого материка – йому дали назву Арктида.
Почасти ця теорія підтверджувалася міграцією північних гусей. Вони, на відміну інших птахів, відлітали зимувати не так на південь, але в північ. Вважалося, що Арктиду могла гріти вулканічна активність. Подібно до оазисів у царстві вічного холоду, на материку могли бути квітучі і пишучі життям краї.
Арктида також ідеально лягала в міфи про Гіперборей – міфічну надпросунуту країну, яка існувала тисячі років тому в північній Євразії.
Масла у вогонь підливали чукотські легенди існування народу онкілонів. У XVII столітті вони мігрували кудись у бік Північного Льодовитого океану і зникли. Присутність кочівників на Новосибірських островах підтверджувалася археологічними знахідками.
Гонка за Арктиду
Мета досягти Землі Саннікова поставив російський геолог Едуард Толль. Протягом 20 років він досліджував навколишні архіпелаги та острови в Північному Льодовитому океані, уточнював карти, збирав інформацію про місцеву флору та фауну.
1899 року Толль очолив новий масштабний похід. Підтримали експедицію Російське географічне товариство, президент Академії наук великий князь Костянтин Костянтинович та імператор Микола ІІ.
Толль зібрав на похід 509 тисяч рублів – колосальну на ті часи суму, що дозволила полярникам взяти найсучасніше обладнання і ні в чому не відчувати сором.
Учасники експедиції Серед них були найкращі географи та мореплавці, а також Олександр Колчак – тоді лейтенант та вчений-океанограф, а в майбутньому голова «білої Росії» у Громадянській війні.
Фінансування з боку влади з'явилося недарма. Стало відомо, що землю Саннікова намагаються дослідити норвежці та американці.
Крім того, у регіоні було виявлено величезні запаси вугілля. У майбутньому загадковий острів міг стати перевалочним пунктом на Північному морському шляху. Він дозволив би перекидати військові кораблі з Охотського моря до Балтики не через Африку, як це було раніше, а внутрішніми російськими водами в Арктиці.
Зникла експедиція Толля
Полярний похід Толля розпочався 1900 року. На жаль, час було обрано невдало. Рік був винятково холодний, і корабель застряг у льодах.
Після двох зимівель, розуміючи, що мета знову йде у полярників з-під носа, Толль очолив групу з чотирьох чоловік і спробував дістатися острова на собачих упряжках. Передбачалося, коли лід відпустить корабель, команда забере вчених.
Шхуна “Зоря”, що застрягла у льодах. Малюнок одного з учасників експедиції.
На жаль, група зникла. Рятувальна експедиція знайшла табір полярників на острові Баннета та останню записку Толля, що повідомляла про нестачу провіанту та намір групи йти на південь до Нового Сибіру. Ймовірно, на цьому шляху полярники стали.
Де розташовувалася земля Саннікова?
Відкрити секретний острів вдалося лише у 1930-х роках радянським ученим. Район був обстежений криголамами та авіацією. Землі не було, як і загадкового континенту.
Замість острова полярники знайшли підводну банку – мілину в океані з невеликою глибиною. Виявили її на тих самих координатах, на яких мандрівники відзначали землю Саннікова. Так стало відомо, що колись видимі гори були складені не з каменю, а з льоду. З часом острів просто розтанув.
Розташування землі Саннікова на карті.
Сьогодні нагадуванням про мрію полярників служить чудовий науково-фантастичний роман В. А. Обручова «Земля Саннікова» та знятий за його мотивом однойменний фільм, а також численні розповіді мореплавців та дослідників ХІХ століття.
Що сталося з онкілонами, і куди летіли північні гуси? Дослідники вважають, що з Новосибірських островів онкілони пішли на материк: на островах вони просто полювали. А гуси зимували не в Арктиді, а відлітали до Канади.
Загадковий материк, який намагалися знайти мандрівники все XIX століття, так і не знайшли. Замість оази у крижаній пустелі дослідники знайшли нескінченні арктичні льоди. Земля Саннікова виявилася лише легендою, хоч і гарною.
Источник: zefirka.net
