Приятель розказав кумедну історію, яка викликала в моїй пам’яті один випадок у поїзді. Перед тим, як поділитися цією історією, хочу вам розповісти про свій досвід подорожі.
Приблизно сім років тому, пізньої осінньої пори, я мандрував поїздом у справах. За декілька місяців до того мені провели хірургічне втручання на нозі, тому я, для впевненості та комфорту, ще використовував тростину. Квиток придбав тільки на верхнє місце і виключно в купе, оскільки всі нижні місця були розкуплені, а в поїзді все одно доведеться відпочивати. Увійшовши у своє купе, я був щиро здивований, що подорожую поки що сам, і взагалі, в інших купе і у вагоні пасажирів було обмаль.
Через декілька хвилин після відправлення поїзда до купе прийшла провідниця перевірити мій проїзний документ. Я її спитав, чи будуть ще попутники, і якщо так, чи можливо мені замінити своє верхнє місце на нижнє, і вказав на тростину, пояснюючи, що мені важко підійматися вгору через неї. Провідниця відповіла, що на наступній зупинці зайде чимало людей і вагон буде переповнений. Щодо зміни місця, вона зауважила, що за певну доплату (суму зараз не пригадаю), вона змогла б вирішити це питання.
Відверто кажучи, мені тоді чомусь стало шкода віддавати гроші, і я вирішив почекати та поспостерігати за новими пасажирами. Якщо буде юнак, можливо, з ним вдасться домовитися без фінансових витрат. На наступній станції до мого купе дійсно заходить молодий чоловік. Але в нього, як навмисне, теж верхнє місце. «Добре, — думаю, — почекаю, їхати ж залишилося годин сім».
Приблизно через пів години ми приготувалися до сну. Хлопець заліз на своє верхнє ліжко, а я ліг на нижнє. Міркую, якщо хтось із пасажирів увійде і попросить звільнити його місце, що ж, доведеться підійматися вгору. З такими роздумами я й заснув. Прокинувся, коли поїзд вже наближався до моєї зупинки. Отже, більше в наше купе ніхто не підсів, та й загалом, у всьому вагоні людей було зовсім небагато.
Ну а зараз обіцяна кумедна історія. Хоча сам анекдот доволі старий і багатьом добре знайомий, на мою думку, в даному випадку він навіть дуже слушний і відповідний.
Якось Чукча прибув поїздом до рідних у місто. Виходить із вагона — під оком гематома, обличчя в подряпинах, шкутильгає. Рідні вражені:
— Чукча, брате, що трапилось із тобою?
— Однак, на верхній полиці їхав, квитків на нижню не було і раз у раз падав донизу.
— То чому ж ти не помінявся місцями з тим, хто на нижній полиці їхав, адже ти ж боїшся висоти?
— Однак, не міг помінятися — окрім мене, в купе нікого не було.
Друзі, бажаю всім чудового настрою та вдалої подорожі!
Поділитися