Мігінго – крихітний африканський острівець, що знаходиться у водах озера Вікторія. Його скромна площа дорівнює половині футбольного поля, а населення не перевищує півтори сотні людей. Острів є спірною територією, що дозволяє йому гордо іменуватися автономією. Тільки плата за подібну незалежність, що здається, є для островитян непомірно високою.
Останні двадцять років Мігінго є предметом гарячих територіальних суперечок між Угандою та сусідньою Кенією. Через цей конфлікт жодна з двох країн не може включити його до свого складу. Мігінго уявляє себе автономною територією і в результаті острів одночасно сплачує податки до бюджету обох цих країн. По суті, цей острів — це соціальний, екологічний і політичний прецедент у світовій історії.
Саме тут, на спірній території, між Кенією та Угандою, знаходиться найгустонаселеніший острів світу.
Навіть у таких умовах і за непомірних податках доходи островитян у рази вищі, ніж у їхніх материкових співгромадян. Останнім часом великі міжнародні корпорації почали захоплювати бізнес місцевого населення та витісняти дрібних рибалок. Тепер їхні доходи не такі великі, як раніше.
Вилов риби – це головний вид заробітку на острові Мігінго.
У середині шістдесятих років минулого століття в озері Вікторія почали розводити окуня. Подібне втручання досить швидко призвело до того, що у водоймищі зникло близько двохсот видів дрібніших риб. Нільський окунь згодом став головним експортним товаром регіону. Це привнесло свої корективи до місцевої економічної ситуації. Зараз великі корпорації майже витіснили місцевих рибалок із цього ринку, поставивши їх у становище економічних біженців. Колись заможний клас зараз перебуває на межі виживання. Ось такою високою ціною дістається те, що ми звикли бачити на своєму столі щодня.
Гавань та водночас головний ринок Мігінго.
Звичайно, за місцевими мірками заробіток рибалок вважається досить великим, якщо порівнювати із заробітками на материку. До того ж, заробляють вони готівкою, що теж важливо. На острові є примітивна інфраструктура, що робить життя там, хай не комфортним, але стерпним. Адже людина така істота, яка до всього звикає
Приготуванням їжі традиційно займаються місцеві жінки.
Територія острова Мігінго і відповідно права на вилов риби давно стали предметом гарячих суперечок та розбіжностей між Кенією та Угандою. І хоча Мігінго прийнято вважати кенійським островом, на ньому розташований і функціонує поліцейський ділянку Уганди.
Рибалки займаються реалізацією свіжого улову прямо на воді.
Поліцейські стежать за порядком дуже уважно та суворо. Особливою увагою органів місцевої влади користуються чужинці. Поліцейські йдуть за приїжджими буквально по п'ятах. Слідкуючи за тим, з ким спілкувалися чужі, про що розпитували. Багато рибалок скаржаться, що полісмени часто крадуть їх улов.
На острів щодня привозять на човнах продовольство.
Через подібні дії атмосфера на острові вельми напружена, а місцеві жителі вельми замкнуті і розмовляють дуже неохоче. Можливо вони такі недовірливі, а може просто надто поглинені своїми проблемами, яких у них, звичайно, маса.
Мігінго – унікальна територіальна громада, де є цілих чотири борделі, але немає жодної лікарні! З таким пристроєм не дивно, що всі зароблені стіл нелегкою працею гроші йдуть на продажних жінок і міцне. На острові є навіть місцева еліта. Це двоє заповзятливих товаришів, які приїхали сюди з материка. Джозеф Нсубуга з Уганди та Леонард Обала з Кенії були в перших рядах і зараз вони за місцевими мірками казково багаті. Джозефу належать усі будинки на острові, а Леонард володіє всіма човнами.
Місцевий рибалка та повія.
Найчастіше сюди переїжджають одинаки, але іноді трапляються й сім'ї. Дуже сумно, що життя тут не схоже на щось приємне. Лікарів тут нема, максимум фармацевти. Найстрашніша і найпоширеніша хвороба серед остров'ян — це СНІД. Від нього тут вмирають пачками. Загалом, Мігінго — це аж ніяк не рай земний і точно не цілком підходить для сімейних пар з дітьми.
На густонаселеному острові Землі панують свої правила. Жалюгідні халупи, човни, тринадцять барів і чотири борделі Не мрія, точно.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/250820/47358/
Источник: zefirka.net
