Деякі стратегічно важливі міста та невеликі населені пункти, які в СРСР були заселені та процвітали, сьогодні залишилися лише в пам'яті людей, перетворившись із низки причин на «привидів». Незважаючи на те, що існувати вони давно перестали, інтерес до них залишився, особливо у дослідників минулої доби та «фотомисливців», які регулярно відвідують ці території. Чому ж колись густонаселені міста та селища спорожніли та стали привидами?
1. Вологодська область селище Чаронда
Чаронда була заселена багато століть тому / Фото: temples.ru
Це село є єдиним, розташованим у північній частині області, на озері Воже, на західному його березі. Є кілька гіпотез щодо назви селища. По одній з них воно пішло від ненецького слова «серома», що означає «зледеніла кірка на снігу», по іншій – від вепського «черенок», мається на увазі «злий дух». Деякі дослідники впевнені, що похідними стали “ринда”, що означає берег і “чарва” – ущільнений сніг або “чарра” – тундра, що поросла мохом.
Знаходиться населений пункт на високому березі, де ростуть сосни. В озері водиться багато риби, тож населена територія давно. Вже доведено, що у неоліті тут були перші стоянки. У десятому столітті тут було перевалочне місце під час пересування торговців із Шексни до Білого моря.
У 17 столітті у Чаронді проживало 11 тисяч людей / Фото: m.fishki.net
Офіційно вважається, що Чаронда заснована у XIII столітті. Населення займалося торгівлею, рибалкою, супроводом караванів. У п'ятнадцятому столітті селище перейшло у володіння Кирило-Білозерського монастиря. Через нього возили рибу та сіль, а згодом стали експортувати за кордон із півночі залізо та хутро. Селище розширювалося, почали з'являтися вітальні та заїжджі двори, а також збільшилася чисельність місцевого населення. У сімнадцятому столітті округу стала окремою областю, в якій знаходилося 1700 селянських дворів та мешкало 11 000 осіб.
До 2000-х років населення села різко скоротилося / Фото: drive2.com
Після того, як у 1584 р. був заснований Архангельськ, статус селища дещо похитнувся, але він і надалі перебував у процвітаючому стані і навіть став називатися містом у 1708 році. Вже у 1770-х він повернувся до свого колишнього стану і перетворився на село, в якому швидко зменшувалася чисельність населення. У роки Жовтневої революції кількість мешканців вже була меншою за одну тисячу, в 1921 р. – 450 осіб та сімдесят будинків. Поступово село вимирало. У 2007 р. тут мешкало лише вісім селян. У наші дні постійними жителями є лише 2 особи.
Звичайно, тут про електрику навіть не йдеться. Та й приїхати сюди можна лише озером. Влітку це човни, взимку – снігохід чи лижі. Про те, що тут колись вирувало життя, нагадує лише зведена у 1826 р. церква Іоанна Золотоуста.
2. Нагірний Карабах – Агдам
За часів СРСР на території міста функціонували заводи / Фото: informnapalm.org
Населений пункт, заснований у вісімнадцятому столітті, знаходиться за 365 км від Баку і 26 км від Степанакерта. Агдам у перекладі Азербайджанської мови означає «білий дах».
Статус міста Агдам отримав у 1828 р. За часів Союзу Радянських Соціалістичних Республік тут активно функціонували олійно-сировинний завод, консервний, винний заводи. Продукція останнього була відома на весь СРСР, а саме портвейн з такою самою назвою. Окрім цього тут були навчальні заклади, драматичний театр, сади та залізнична станція, хлібний музей, у якому зберігалися експонати античності та середньовіччя. Тут же п'ятдесятих велися розкопки стародавнього поселення (бронзова епоха). 89-го населення міста становило 28 000 осіб.
У 90-х місто було сильно обстріляне і зруйноване / Фото: tema.ru
Все змінила Карабахська війна, яка тривала з 91-го до 94-го року. в Агдамі велися бої, 93-го його обстріляли з «Граду» та артилерійських гармат, що й призвело до його руйнування. Незайманою залишилася лише мечеть 1870 року.
Агдам із міста перетворився на квартал / Фото: karabakh.org
У листопаді 2010 р. урядом було ухвалено рішення включити місто до складу Аскерана у форматі кварталу та назвати його Акна. У цей час населення колись великого міста налічувало лише 360 осіб. І в наші дні мечеть тут – єдина споруда, яка не постраждала від воєнних дій.
3. Ярославська область – місто Молога
Молога було затоплено за рішенням уряду / Фото: abc-24.info
Це місто було побудоване поблизу Рибінська, у місці, де річка Молога впадає у Волгу. Свій початок це село бере ще з часів дванадцятого століття. Згодом місто стало відоме своїм молоком і маслом, що мають приголомшливий смак. У 1935 р. урядом було ухвалено рішення про зведення Рибінської ГЕС. Відповідно, під затоплення потрапляла не одна сотня гектарів землі разом із усіма розташованими на ній населеними пунктами. Загалом було знищено сімсот сіл та процвітаюче місто з гарною назвою Молога.
На момент ліквідації життя тут било ключем. У місті функціонували фабрики, заводи, навчальні заклади, працювали приблизно шість церков і соборів.
Жителів міста Молога вивозили насильно / Фото: s30327532365.mirtesen.ru
Початок переселення мешканців міста датується 1937 роком. Тоді звідси виселили близько семи тисяч жителів. Весною 1941 року з берегів почали виходити води річок, що протікають поблизу. Спровокувало це явище перекриття останнього отвору греблі. Поступово почали руйнувати і саме місто, знищуючи виробничі та житлові будинки. Природно було організовано евакуацію людей терміново. Приблизно триста корінних мешканців відмовилися залишати рідні місця, тому їх просто вивозили. Всі ці події призвели до низки самогубств, скоєних колишніми міськими жителями. Тих, хто залишився живим, дуже швидко відправили в інший кінець Радянського Союзу. Саме місто зі своєю страшною і сумною історією стало привидом, похованим під товщею річкової води.
Єдиним нагадуванням про місто залишилася дзвіниця Микільського собору / Фото: mapme.club
Вже до закінчення ВВВ від Мологи не залишилося й сліду, оскільки місто було повністю затоплено. Єдиним нагадуванням залишилася дзвіниця Микільського собору. Вона і зараз височить над водосховищем.
Починаючи з 90-х років водосховище ставало дрібнішим. З-під води стали з'являтися вулиці, вимощені каменем, а також фундаменти ряду будівель – церков та будинків.
4. Республіка Комі – Хальмер-Ю
Назва міста Хальмер-Ю у перекладі з ненецької означає «річка в долині смерті» / Фото: drive2.com
Місто було розташоване неподалік Воркути, приблизно за шістдесят кілометрів. У далекі часи місцеві жителі вважали його священним та використовували виключно для поховання померлих. Найімовірніше, саме цей факт став основоположним при виборі назви населеного пункту. У перекладі з ненецької «Хальмер-Ю» означає «річка в долині смерті».
За часів СРСР місто мало розвинену інфраструктуру / Фото: svobody.pl
У 42-му році у цій місцевості було виявлено родовище вугілля К14. У роки ВВВ порода мала важливе значення. Пізніше тут заклали розвідувально-експлуатаційну штольню.
За часів СРСР інфраструктура міста була досить розвиненою. У ньому функціонували музична та загальноосвітня школи, дитячі ясла та сади, лікарня та бібліотека, будинок побуту та гуртожиток, будинок культури, хлібопекарня, магазини.
Після розвалу СРСР мешканців Хальмер-Ю переселили до Воркути / Фото: red-nadia.livejournal.com
Після розвалу Радянського Союзу, у 95-му році шахта була закрита, а все населення добровільно-примусово переселили у велике місто – Воркуту. Хальмер-Ю став примарою, яку у 2000 р. почали використовувати як полігон для випробування зброї.
5. Камчатка – Фінвал
Фінвал Стратегічний населений пункт у бухті Бечевинській / Фото: twitter.com
Стратегічне селище в бухті Бечевинській біля Петропавловська-Камчатського. У бухті, яка мала прийняти на себе удар нападників, знаходилися підводні човни проекту 641, а згодом і атомні.
У 60-х було збудовано селище та необхідні об'єкти інфраструктури / Фото: gubdaily.ru
На початку шістдесятих тут почали зводити основу для локалізації субмарин. Дуже швидко було збудовано селище, будинки в якому нумерувалися в міру їхнього будівництва. Відразу ж було зведено й інші об'єкти: штаб, казарми, гараж та камбуз. Крім цього в селищі було все для автономного його функціонування – дитячий садок і школа, клуб, магазин, дизельна підстанція та майданчик для гелікоптерів, овочесховище та бомбосховища. Захищався він двома зенітними батареями. На карті його не було. Як і багато інших аналогічних об'єктів називалося селище за назвою найближчого міста з цифрами, згідно з номером поштового відділення. В даному випадку Петропавловськ-Камчатський-54 чи Фінвал.
Фінвал розселили після розпаду СРСР / Фото: iworker.ru
Під час переозброєння в ньому з'явилося більше військових із сім'ями, що спричинило будівництво нового будинку та школи. Усього тут мешкало до 2000 осіб. Необоротні процеси у Фінвалі почалися після розпаду СРСР. Поступово вимкнули комунікації, а людей розселили. Сьогодні це лише одна «примара» з багатьох інших.
6. Комі – Промисловий
Промисловий налічував близько 12 тисяч осіб / Фото: urban3p.ru
Цей населений пункт був заснований у 54-му році на річці Ізюорш. Збудований він навколо двох шахт – «Промислової» та «Центральної». Споруди, житлові будинки та інші будинки будувалися ув'язненими. Основне населення – люди, які їхали на північ заробити. Більшість жителів, природно, працювала на шахтах. У найкращі часи чисельність населення сягала дванадцяти тисяч. Тут було все для життя, зокрема спорткомплекс та ресторан.
У 2007 році було вирішено закрити селище / Фото: hodor.lol
98-го на «Центральній» сталася аварія, внаслідок чого загинуло двадцять сім шахтарів. Трьома роками раніше закрили другу шахту. Через рік родини шахтарів почали переселяти із селища. А 2000 р. на шахті «Центральної» загинуло 3 особи, робітники, які розбирали будівлю. Офіційно селище було вирішено закрити у 2007 р., на той час там було лише 450 мешканців.
7. Абхазія – Ткварчелі
Ткварчелі був великим абхазьким індустріальним центром / Фото: book-horror.ru
За радянських часів це був великий абхазький індустріальний центр та другий за кількістю жителів після Сухумі. Тоді у місті жило до 40 000 громадян. Але вже на момент початку війни в дев'яностих число людей поменшало майже вдвічі.
Сьогодні в місті більше занедбаних і зруйнованих конструкцій, ніж житла / Фото: liveinternet.ru
Місце розташування міста – долина річки Галидзги, за 80 км від Сухумі. Не можна сказати, що цей населений пункт є справжнім привидом. Справа в тому, що й сьогодні тут є люди. Але згідно з переписом 2011 р., у ньому проживало 5013 осіб. Сьогодні в ньому більше занедбаних і зруйнованих конструкцій, ніж заселених.
Джерело: https://novate.ru/blogs/120520/54478/
Источник: zefirka.net
