Відреставрований De Tomaso Pantera 1972 року був виставлений на аукціон у Калгарі, провінція Альберта, Канада, але найвища ставка, яка досягла 71 500 доларів, не відповідала запитуваному продавцем. В оголошенні сказано, що автомобіль був перефарбований у відтінок бордового металіка попереднім власником.
Приватна компанія De Tomaso ставала популярнішою з кожною моделлю. Дивлячись на її успіхи, Лі Якокка, топ-менеджер Ford у Північній Америці, запропонував Генрі Форду II співпрацювати з італійською компанією. Тим більше, що компанії Ford тоді була потрібна нова модель, яка закріпила б репутацію гоночного GT40. У 1969 році було підписано угоду, за якою De Tomaso зобов'язувалася побудувати середньомоторне купе класу GT з фордовським V8 у центрі та коробкою передач ZF, встановленою за схемою transaxle. Це і було народження суперкара Pantera, який випускався 23 роки.
Автомобіль отримав сталевий монокок, незалежну підвіску та дискові гальма на всіх колесах. Автомобіль має італійський дизайн від Ghia, але дизайнером там був американець Том Тьярд. Конструкцію розробив геніальний Джан Паоло Даллара.
Дебют моделі відбувся на автосалоні у Нью-Йорку. Зухвале купе з широкими задніми колесами викликало у публіки захоплення, а окремою перевагою стала його стартова ціна – $9,800. Для довідки: Miura в ті роки коштувала майже в 2,5 рази більше за порівнянних з Пантерою характеристиках. І комплектація у Pantera була набагато багатша ніж у Miura. Вони одразу йшли з електросклопідйомниками та кондиціонером.
Під капотом стояв 5,8-літровий фордовський Cleveland потужністю 330 л. Не в V12 як у Міури, зате лагодився буквально на коліні. Розгін до “сотні” займав 5,6 секунди. Максимальна швидкість сягала 260 км/год. Шаленій популярності моделі завадили дитячі болячки з кондиціонером, охолодженням двигуна та коробкою передач. Їх виправили на пізніших версіях.
Цей екземпляр виставляли на продаж на сайті Bring a Trailer. Максимальна ставка становила $71,500, але господар не віддав її.
Источник: zefirka.net
