День зимового сонцестояння відзначається 21 чи 22 грудня залежно від року.
Ця астрономічна подія, в даний час найцікавіша астрономам, в давнину вважалася одним з важливих у річному циклі поряд з трьома іншими такими ж знаковими астрономічними явищами: днями літнього сонцестояння, весняного та осіннього рівнодення. Положення сонця завжди мало сакральний характер у язичницьких культурах. Чотири ж події, пов'язані з положенням Сонця, як правило, були пов'язані з обрядами, пов'язаними із землеробством і скотарством: збиранням урожаю, посівом, паруванням худоби, прогнозами на врожай та погоду тощо.
День зимового сонцестояння найчастіше асоціювався з відродженням, оскільки ознаменовував собою початок тривалості світлового дня та скорочення темного часу доби. Невипадково в культурах різних народів напередодні дня зимового сонцестояння, а також у цей день відбувалися дії обрядового сакрального характеру, влаштовувалися свята, які не обходилися без вогнищ та вогню.
Багато археологічних пам'яток давнини були орієнтовані щодо становища Сонця у дні сонцестояння. Серед таких пам'яток називають і всесвітньо відомий Стоунхендж у Великій Британії, Ньюгрейндж в Ірландії та ін.
По суті, зимове сонцестояння – це астрономічне явище, що характеризується тим, що Сонце знаходиться в найнижчій (південній) (для Північної півкулі) точці своєї екліптики, і тривалість світлового дня є найменшою в році, тоді як тривалість темного часу доби досягає свого найвищого. У Південній півкулі ця подія називається літнім сонцестоянням. Сонце кілька днів тримає висоту, залишаючись цьому рівні. Після дня зимового сонцестояння світловий день поступово збільшується і до 1 січня його тривалість стає більшою на цілих 7 хвилин.
Дата зимового сонцестояння, встановлена Юлієм Цезарем на 25 грудня, через розбіжність між тропічним і календарним роком неухильно зрушувалася. Григоріанський календар виправив це положення, хоча вважається, що дата все ж таки буде зміщуватися на 1 день за 3000 років.
Вважається, що справжня астрономічна зима починається саме у день зимового сонцестояння. Тим не менш, подія це вселяє надію, тому що темні дні поступово відходять під натиском світла Сонця, яке з кожним днем все вище піднімається над горизонтом, що обдаровує землю світлом і теплом, і знаменує собою початок шляху до весни та пробудження природи від зимового сну.